Легенда розстріляного відродження: до 120- річчя від дня народження Н.В. Суровцової

«Я стільки в житті бачила точок зору,

що раз і назавжди, включно до ризику життям,

виробила в собі правило – складати власне судження

тільки на основі власної думки».

Надія Суровцова

В історії кожного народу є постаті, які належать його «золотому» фонду, національній скарбниці. Вони є символом, гордістю, зразком для виховання підростаючого покоління, і тому пам'ять про них бережно зберігається і передається нащадкам. Ми, українці, на сьогоднішній день, мабуть, тому, що не маємо достатньої практики незалежності, не змогли зібрати, дослідити, оцінити й віддати належну шану своїм героям.

До 120-річчя від дня народження студенти 11-зр, 21-тм та 21-гр із Ольгою Гарбар (ст. викладач кафедра соціально-гуманітарних і правових дисциплін, к.іст.н.) та Вірою Побережець (провідний бібліотекар Наукової бібліотеки) відвідали Меморіальний музей-квартиру Надії Суровцової, де познайомились із її нелегким життям.

Суровцова Надія Віталіївна (18 березня 1896, Київ — 13 квітня 1985, Умань) – український історик, філософ, перекладач, громадська діячка. Відома завдяки своїм мемуарам, які оповідають про три десятки років її тюремного ув’язнення.

Вона стала першою в Україні жінкою – доктором філософських наук, була помічником М. Грушевського, колегою О. Довженка, В. Винниченка та М. Бажана.

Саме з її спогадів Солженіцин писав свій «Архіпелаг ГУЛАГ», до неї залицявся Володимир Сосюра.  До кінця своїх днів Суровцова регулярно відчувала на собі репресії і стеження КДБ.

Надія Суровцова знала особисто майже всіх видатних українських і багатьох світових діячів бурхливої епохи перших двох десятиліть XX століття. Прожила найдовше серед них життя. Стала, так би мовити, ланцюгом між ними і нині сущими поколіннями. До того ж і сама була яскравою особистістю, до якої тяглися старі й молоді. Для дисидентів комуністичного режиму оселя Суровцової в м. Умані стала місцем паломництва... Тут жевріла і розгорялася ідея Української держави, і хоча наша героїня не дожила до її проголошення, але за правом усього свого життя була однією з будівничих.

Надія Віталіївна Суровцова – жінка-патріотка, яка, безумовно, варта стояти в почесному ряду великих постатей української історії XX ст., ім'я якої, на жаль, зараз майже невідоме більшості пересічних українців.

Віра Побережець,

провідний бібліотекар