-= Меню =-

Суворий літописець епохи

До 170-річчя від дня народження Панаса Мирного

Творчість Панаса Мирного – це ціла епоха в історії національної літератури. Саме йому судилося стати засновником і одним з найвидатніших представників української психологічної прози. Своє творче покликання Панас Мирний визначив ще в юності, записавши в «Щоденнику»: «... хочу показати нещасну долю життя людського, високу його душу, тепле серце».

Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) народився, як письменник, у 1872 році.

«Мирним себе назвав він, і така була його
справжня натура –
дуже м'яка, скромна, така добра ...»
Григорій Коваленко

Щодо біографії, класик української літератури, письменник-реаліст Панас Мирний народився 13 травня 1849 року у Миргороді.

Спочатку батьки віддали вчитися Панаса до Миргородської початкової школи. Згодом родина переїхала до Гадяча. І вже там, у 1858 році, хлопець вступив до Гадяцького повітового училища, в якому провчився чотири роки. Після випуску він отримав повну офіційну освіту. Але на цьому вчитися він не перестає, все одно продовжує отримувати знання самотужки з більшою наполегливістю, перечитуючи твори українських, російських та світових класиків. Панас мав великі здібності до навчання, однак в 14 років хлопцеві довелося піти на службу.

Протягом життя Панас Мирний дістався до високих офіційних посад, дійшов рангу дійсного статського радника, який дорівнював на військовій службі званню генерала. Але усе життя письменник мріяв служити словом рідному народові. Проте перебуваючи на службі, Панас мав змогу їздити по містах і селах Полтавщини, знайомитися з усною народною творчістю, бачити повсякденне злиденне життя народу. Він пильно придивляється до життя, читає журнали «Современник», «Отечественные записки», докладно вивчає твори українських, російських та зарубіжних письменників.

У 1872 році в львівському журналі «Правда» було надруковано два твори Панаса Мирного – вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав». Молодого письменника приваблювала тема чиновництва. На його думку в середовищі чиновників панували безпросвітність, несправедливість, кар’єризм та деспотизм. Цій темі Панас присвятив оповідання «П’ятниця» (1874 р.), повість «Лихі люди» (1875 р.), новели «Лови» (1883р.), «Морозенко» (1885р.). Його драма «Лимерівна» (1883 р.) та роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є найвідомішим серед драматургічних творів письменника.

Свій талант Панас Мирний присвятив знедоленому народові. В усіх його творах наявне викриття «лиха давнього і сьогочасного», яке супроводжується роздумами про неможливість розквіту душі людини у світі насильства та про несумісність добра і зла, взятих у їх соціальному аспекті.

Олена Рудковська,
бібліотекар

Останні новини Наукової бібліотеки


  • 16.07.2019 Бухгалтер – моя професія

  • 12.07.2019 Етикет як прояв моральної культури особистості

  • 08.07.2019 Будівничі майбутнього