-= Меню =-

8 липня - День сім'ї, любові, вірності

Плюшеві серця, м’які іграшки, сентиментальні листівки, романтична атмосфера, лірична музика і всі навколо такі закохані-закохані… В наш час вже нікого і не здивувати рожево-шоколадним божевіллям наприкінці зими. І малому, і старому відомо, день Святого Валентина – день всіх закоханих. Але якщо про чужоземне свято, 14 лютого, відомо всім в нашій країні, то  про 8 липня знають одиниці. Керуючись мудрістю Кобзаря «…чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь», і виникло бажання виправити цю несправедливість.

Отже 8 липня і є наш  «день закоханих». Справа в тому, що цей день у православ'ї вважається днем пам'яті Святих Петра і Февронії. Ці святі є заступниками закоханих сердець, покровителями міцних сімей.

Хто ж такі були Петро і Февронія? Петро був князь Муромський. Февронія була проста дівчина з невеликого села Лагідно. Згідно з переказом, Петро (у ту пору на князівському троні ще сидів його старший брат), рятуючи старшого брата від змія, виявився цим змієм укушений і від отрути його сильно захворів. Слуга Петра дізнався про дівчину, яка нібито чудодійним чином лікує хворих і немічних, розповів про неї своєму панові, і той відправив слугу до цієї дівчини просити допомоги. Приїхавши до Лагідно, слуга розповів, навіщо він з'явився й попросив Февронії про допомогу, на що отримав відповідь: «Буде він здоровий, якщо я буду його дружиною. А ні - не зможу його вилікувати: Бог сили не дасть». Привіз слуга до Февронії свого пана. Петро не вірив у те, що одружується на простолюдинкою, але їй про це нічого не сказав. Вилікувала дівчина Петра, а він і поїхав від ней. Але не встиг він повернутися додому, як хвороба знову повернулася до нього. Зрозумів Петро гріх свій і звелів послати старостів до Февронії. Через якийсь час після весілля зійшов молодий князь на престол. Однак Февронія була не до вподоби боярам і дружинам їх, не хотіли вони підкорятися простолюдинкою. Спочатку умовляли бояри Петра відмовитися від дружини, але ні до чого їх вмовляння не приводили. Пішли вони тоді до самої княгині й веліли їй йти, дозволивши взяти з собою те, що вона побажає. Погодилася Февронія, а взяти з собою побажала лише одне: дружина свого Петра.

Але варто було піти з Мурома молодим князям, як стали процвітати в місті інтриги і злоба, кожен хотів добитися влади і стати новим князем Муромський. На довершення до всього трапився в місті велика пожежа. Врешті-решт, не витримали бояри і вирушили на пошуки Петра. Відшукавши його з дружиною, почали просити їх повернутися в місто і княжити там. Петро ж відповів, щоб йшли вони до Февронії, мовляв, зробить він так, як вона скаже. Февронія ж, у свою чергу, сказала, що якщо князь сам захоче повернутися, то і вона повернеться. І додала: «Дві здатності дав нам Господь: пам'ятати і забувати. Забувати зло. Пам'ятати добро». Повернулися вони до Мурому і довго княжили в ньому.

Час той історики називають одним з найбільш спокійних. А як прийшла старість, взяли подружжя чернецтво, залишивши заповіт, щоб після смерті поховали їх разом. Померло подружжя в один день, кожен у своїй келії: спочатку помер Петро (у чернецтві Давид), а слідом за ним, дізнавшись про його смерть, і Февронія (Єфросинія), 25 червня (за новим стилем - 8 липня) 1228 року. Тільки не стали ховати їх разом, всупереч правилам чернечим. Поклали кожного в труну в різних церквах, але на ранок виявили труни порожніми. А тіла їх опинилися в одній труні. Вирішили люди, що хтось переніс вночі тіла, і знову їх розлучили, цього разу міцно замкнувши. Але і на наступний ранок тіла подружжя опинилися разом в одній труні. Тому так і поховали їх, Петра і Февронії, разом. Їхній шлюб став зразком християнського шлюбу.

Останні новини Наукової бібліотеки


  • 15.11.2017 Віртуальна виставка до Дня працівників сільського господарства України