Лев Михайлович Ро: життєпис та наукова діяльність
В листопаді 2023 року минає 140 років від дня народження Лева Михайловича Ро, вченого плодівника-селекціонера, кандидата сільськогосподарських наук, професора, викладача Уманському середньому училищі садівництва та землеробства та Уманського СГІ.
Вищу освіту Лев Михайлович здобув в Німеччині, де продовжував навчання в Гейзенгеймському інституті садівництва після завершення навчання в Пензенському училищі садівництва в 1902 році. в 1906 році повернувся на батьківщину та три роки працював помічником завідувача парку «Софіївка» при Уманському середньому училищі землеробства.
З 1909 до 1912 року Лев Михайлович працює завідувачем відділу плодівництва Ташкентської сільськогосподарської дослідної станції, викладачем Бобринської школи садівництва та Полтавського училища садівництва.
З 1924 до 1929 року дуже плідно працює на посаді завідувача відділу плодівництва Мліївської дослідної станції садівництва, де провів значну роботу по гібридизації яблуні і груші. Ним уперше був створений величезний гібридний фонд, який налічував десятки тисяч сіянців. Цей фонд послужив базою для виведення таких досить цінних, чудових сортів яблуні, як: Слава переможцям, Кальвіль мліївський, Серпневе, Українське, Мліївська красуня та інші і груші Бергамот мліївський.
В 1928-1930 роках вчений був організатором і учасником Всеукраїнських конференцій з плодівництва та розсадництва.
Протягом 1935–1937 років Лев Михайлович працював у Херсонському, Полтавському, Ташкентському і Кримському сільськогосподарських інститутах.
Лев Михайлович Ро написав понад 70 наукових праць (монографій та журнальних статей) з питань біології, агротехніки та селекції плодових культур. Найважливіші з них «Пророщуваність пилка різних плодових дерев у зв’язку з його фертильністю», «Закладка квіткових бруньок і їх розвиток у плодових дерев», «Перехресне опилювання і самоопилювання різних плодових дерев», «Хемізація в садівництві», «Овочевий розсадник», «Таксація овочевих дерев, ягідних рослин, виноградників та городніх культур способом Юнге та Кріста».
Шляхом схрещування Папіровки і Мекінтоша у 1929 році Л.М. Ро разом з селекціонерами П.Ю. Цехмістренко і М.М. Никоненко вивели на Мліївській дослідній станції садівництва ім. Левка Платоновича Симиренка сорт яблук Слава переможцям, який і сьогодні районується і дуже користується попитом в різних регіонах України. За цю плідну працю Лев Михайлович став лауреатом державної премії.
В книзі «Таксація овочевих дерев, ягідних рослин, виноградників та городніх культур способом Юнге та Кріста», яка була видана в 1913 році, викладено таксаційну методику, розроблену німецькими вченими Крістом і Юнге. Книга була дуже популярною і широко використовувалася в Німеччині. В українській практиці та літературі на той час не було відомостей про врожайність плодових та овочевих культур за різні періоди. Тому дані запозичені із зарубіжних джерел. «Будемо сподіватися, що згодом і в нас набереться подібний цифровий матеріал, користаючи з якого, ми зможемо витворити правильніше уявлення про врожайність та прибутковість овочевої культури взагалі,» – пише автор.
Вчений зазначає, що питання таксації щільно пов’язані з питанням прибутковості садівництва взагалі, тому потрібно збирати відомості про урожайність різних сортів дерев і заводити для цього спеціальні книги, в яких би записувалися точні відомості про урожайність різних сортів дерев, про сорт дерева, його ріст, щорічний прибуток та витрати. Збирати такі дані потрібно протягом багатьох десятків років, тому що сади ми розводимо не тільки для себе, а й для наступних поколінь: «Наші предки будуть нам дуже вдячні, якщо ми залишимо їм такий цінний цифровий матеріал, що ґрунтуючись на ньому, вони зможуть працювати успішніше і без помилок».
В своїй праці вчений приводить приклади оцінки плодоовочевих культур у насадженнях Гейзегеймської школи садівництва на Райні, та зразки того, як можна оцінити одне дерево використовуючи методи німецьких вчених Фон-Штедмана, Кріста та Юнге та інших, порівнює результати оцінки одного й того ж самого дерева різними методами: за системою Едуарда Люкаса, методом Дохналь-Люкаса, методом Юнге та Кріста, Методом Фон-Штедмана, оцінка на чистий прибуток без відсоток.
Лев Михайлович описує загальні міркування про прибутковість садівництва: «Причина невдач та розчарувань в прибутковості садівництва криється не в недостачі коштів або спеціального знання, а в недостачі досвідченості та комерційній непідготовленості комерційних осіб. Навіть добра теоретична підготовленість або обізнаність на спеціальній літературі є зовсім недостатні, щоб правильно організувати та держати прибутковий промисловий сад. Тут потрібні, крім усього іншого, досвід та знання»
У книзі подаються таблиці про пересічну врожайність різних плодоовочевих культур, дані прибутковості карликових дерев та ягідних культур, різних городніх рослин, зокрема спаржі, а також теоретичне обґрунтування методів Юнге та Кріста в оцінювані різних дерев. Описуються основні принципи дисконтування та пролонгування, вибір способу обчислення відсотків, складення формул складних відсотків та дисконтування ренти при оцінюванні дерев, обчислення вартості дерев, що дають урожай та дерев, які ще не плодоносять.
Лев Михайлович зазначає, що мати правильну уяву про сорт і давати поради щодо його впровадження та поширення можна тільки тоді, коли є дані щорічних спостережень і записи про врожайність та прибутковість того чи іншого сорту та наводить зразок книги записів спостережень, в якій на першій сторінці записуються загальні відомості: місце розташування саду (село, хутір, район), широта та довгота місцевості, висота над рівнем моря, які переважають вітри, щорічна кількість опадів, на яких ґрунтах розміщений сад, в якому році посаджений, густота та порядок розміщення дерев, площа та кількість дерев у саду, вартість закладання саду, в якому стані садівництво в даній місцевості, можливість збуту та ціни на продукцію, додаткові зауваження.
Після таких загальних відомостей записуються спостереження над окремими деревами різних сортів, або над групою дерев одного сорту та віку. В книзі «Хемізація в садівництві», яка вийшла друком в 1933 році, Лев Михайлович Ро описує значення добрив у відновленні та поповнені запасу поживних речовин у ґрунті та важливість їх раціонального застосування у комплексі з іншими агротехнічними заходами догляду за плодовими деревами і ягідними культурами, приводить формули для обчислення норм добрив за методом Штегліка, детально описує значення азоту, фосфорної кислоти, кальцію для плодових дерев, умови їх живлення. В книзі подано опис, значення, застосування органічних добрив: гною, компосту, зелених добрив та мінеральних: азотних, фосфорних, калійних, вапняних, а також розроблені таблиці рекомендованих для застосування норм добрив під різні види плодових та ягідних культур.
Автор зазначає, що різноманітність ґрунтових та кліматичних умов, в яких ростуть дерева, неоднакова, потреба окремих порід та сортів різного віку у поживних речовинах дуже ускладнюють питання визначення кількості добрив потрібного у кожному конкретному випадку. Сучасні дослідження, які базуються здебільшого на хімічних аналізах деревини, листя та плодів, вимірах щорічного приросту виявляють щорічну кількість поживних речовин, що виносяться з ґрунту. Лев Михайлович подає дані досліджень німецьких вчених Штегліна та Барта, які дійшли висновку, що кожне плодове дерево виносить з 1 м2 площі 10 г азоту, 5 г фосфатної кислоти, 15 г калію, 20 г вапна. Чим дерево товстіше, тим більше потрібно вносити добрив, незалежно від площі, що її займає крона та чи зімкнулися крони дерев чи ні. Інколи визначеної кількості добрив буває не досить, тому що коріння засвоює тільки їх частину, багато добрив виносять з ґрунту проміжні культури, бур’яни, вимиваються в глибші ґрунтові шари тощо. Тому норми потрібно збільшувати в два, а то й в три рази ніж зазначено.
Щоб мати більший урожай від кожного дерева, родючість ґрунту потрібно не тільки підтримувати, а й постійно підвищувати. В книзі наведено приклади регулювання доз добрив відповідно до стану дерева: якщо приріст дуже великий зменшують дозу азоту, якщо дуже малий збільшують. Якщо дерева дуже рясно плодоносять збільшують кількість усіх елементів. При малій урожайності і великому прирості дерев потрібно вносити менше азотних добрив і більше фосфсфорних, а якщо урожайність і ріст низькі – подвоюють кількість усіх речовин.
Удобрення дерев посилює їх ріст та закладання бруньок, сприяє кращому зав’язуванню плодів, збільшує їх розміри і покращує якість, підвищує морозостійкість та стійкість до шкідників і хвороб. Для садівництва велике значення має закладання плодових бруньок та зав’язування плодів. Від правильного розрахунку внесення добрив залежить урожайність та періодичність плодоношення. Дослідження проведенні на зарубіжних та вітчизняних дослідних станціях заперечують антагонізм між ростом і плодоношенням дерев і зазначають, що для збільшення врожаю потрібен також достатній приріст. При малому щорічному прирості у яблуні від 15 см, а у вишні від 30 см зменшується і плодоношення. Досягти оптимального співвідношення між приростом і плодоношенням основне завдання садівників.
Автор звертає увагу на періодичність плодоношення дерев і проблеми, які стоять перед вченими в запобіганні цьому явищу та отриманні щорічних регулярних врожаїв. Він зазначає, що деякі вчені змирилися з явищем періодичності плодоношення, вважаючи його за нормальне і неминуче та пояснюють це виснаженням дерев і потребою річного відпочинку, щоб відновити запаси для майбутнього врожаю. На думку автора з економічного погляду чергування урожайних років з неврожайними дуже небажане. В роки великих врожаїв плоди розвиваються погано, дрібні й не мають відповідного смаку. Як показують дослідження, загальна урожайність таких дерев менша від урожайності дерев, що плодоносять помірно кожного року. В урожайні роки дерева дуже виснажуються, листя висить на деревах довго і в сильні морози гине багато дерев навіть морозостійких сортів. Тому доцільніше мати щорічні середні, а не періодичні великі врожаї і проводити дослідження в цьому напрямку над окремими породами і сортами, працювати над методами доступними широкій практиці, які б впливали на зміну періодичності плодоношення. Ці методи мають сприяти щорічному плодоношенню з щорічним закладанням квіткових бруньок, як у багатьох сортів вишень, черешень та інших кісточкових, що плодоносять щороку. До таких методів належать часткове видалення квітів з дерев, що дуже рясно квітують, щоб не витрачалися запаси на вирощування великого врожаю та сприяли закладанню квіткових бруньок врожаю майбутнього року. Лев Михайлович наводить приклади з досліджень американських вчених по періодичності плодоношення дерев Очтера та Шрадера та результати досліджень інших зарубіжних вчених, які мають свої переваги та недоліки.
У другій частині книги подається опис заходів боротьби з шкідниками і хворобами, які вчений поділяє на запобіжні, винищувальні, біологічні, хімічні. До запобіжних заходів відносяться: добір стійких сортів, пристосованих до кліматичних умов, вибір відповідного місця та ґрунту, придатність даної ділянки для закладання саду загалом і для окремих порід та сортів, способи розміщення дерев, відповідна підготовка ґрунту, перед закладанням саду та правильний його обробіток, систематичне удобрення ґрунтів та мінеральними добривами, знищення бур’янів, хворих дерев і гілок, опалого листя, де зимують грибки, тощо. Винищувальні (механічні) заходи боротьби доцільно вживати тоді, коли шкідники скупчуються масами в одному місці. Це збирання купок яєць, струшування жучків, накладання липких поясів, на стовбури дерев, приваблювання нічних метеликів патокою. Подається опис різних отрутохімікатів, способи їх приготування та застосування, будови та роботи різних обприскувачів та опилювачів, додержання загальних правил при роботі з ними.
Книга «Овочевий розсадник» (1933) складається з двох частин «Дичківництво» і «Овочевий розсадник». У першій частині книги подається опис підщеп для різних порід плодових дерев, які, як зазначає автор, мають дуже важливе значення для майбутнього розвитку дерев. Дослідженнями доведено, що найкращий матеріал для підщеп – це дички вирощенні з насіння місцевого походження з високою морозостійкістю та посухостійкістю кореневої системи, невибагливі до ґрунтових умов та приживання живців.
Дички яблуні та груші мають багато ботанічних форм, які відрізняються морфологічними та анатомічними ознаками, різними біологічними властивостями: довгим віком, силою росту, вимогами до ґрунтово-кліматичних умов, періодом плодоношення.
Найкращими підщепами для яблуні є дика лісова яблуня, китайська або сливолистяна яблуня, райська яблуня, сіянці місцевих сортів, сибірська ягідна яблуня, дусен (підщепа напівкарликових дерев) та ін. Підщепи для груші – дика лісова груша, айва. Для вишень і черешень цінними підщепами вважаються морозостійка, посуховитривала, високоросла підщепа кучина (антипка), дика черешня та звичайна вишня. Найпридатнішими підщепами для слив в умовах України є алича, тернослив, терен, для абрикос – дика абрикоса, алича.
Далі подається опис заготівлі, підготовки, зберігання насіння для підщеп, вибір місця та строки посіву стратифікованого насіння, проріджування та пікірування сходів, культивація дичок з підрізуванням коренів у сіянців з застосуванням спеціальних пристроїв (різець Маліновського, ручний планет), знищення бур’янів, розпушування ґрунту (6-7 разів), викопування та сортування дичок, а також способи вегетативного кореневого розмноження, розмноження карликових дерев живцями.
В другій частині книги автор описує овочевий розсадник для організації якого найважливіше значення має вибір місця, забезпечення достатньою кількістю робочих рук, зручність транспортування, якісний садивний матеріал.
Найкраще місце під розсадник – відкрита ділянка, захищена від сухих панівних вітрів природними та штучними захисними насадженнями з лісових та диких плодових дерев. Найпридатніший під розсадник ґрунт – чорнозем. «Фізичними властивостями найкращі супіскуваті чорноземи, а багатством поживних речовин – глинясті та суглинисті,» – пише автор.
Лев Михайлович детально описує удобрення та обробіток ґрунту, поділ площі на поля та квартали, обсаджування доріг у розсаднику, посів та пікірування кісточкових, різні способи окуліровки, весняний контроль вічок, зрізування дичок на пеньок, викопування однорічок, формування крони за американською системою та вимоги до неї, значення висоти стовбура і техніка формування крони за лідерною системою тощо.
Вчений звертає увагу, що при кожному розсаднику потрібно закладати маточний сад, який буде постачати живці стандартних сортів. Крім стандартних сортів у маточному саду потрібно висаджувати сорти для вивчення в них наявності тих чи інших цінних властивостей в місцевих умовах.
Маточний сад повинен цілком забезпечувати потреби розсадника живцями, якими можна користуватись не раніше як 7-8 річного віку. В цьому віці такі сорти як Ренет Симиренка, Глогерівка можуть давати від 30 до 40 живців з дерева, десятирічне дерево дає – 50, а п’ятнадцятирічне від 100 до 120 живців. Для посадки маточного саду слід брати одно-дворічні сіянці, що легко приживаються і не потребують поливу.
Наукові праці Л.М. Ро є цінними для селекціонерів у їх практичній роботі по виведенню нових сортів плодових дерев.
Марія Фіткаленко, провідний бібліотекар
