-= Меню =-

Прости нас, пам’яте, прости

«Пекельні цифри та слова,
у серці б’ють, неначе молот,
немов проклятий оживе,
рік тридцять третій.
Голод…Голод
У люті сталінській страшній
Тінь смерті шастала по стінах,
Сім мільйонів (Боже мій)
Не долічила Україна».

25 листопада Україна відзначає 84-і роковини Голодомору.

Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, як Голодомор 1932–1933 років, історія України не знає. За своїм вражаючим масштабом його можна порівняти тільки з втратами нашого народу під час Другої світової війни. Голодомор – бо голод був штучний, тобто організований тодішнім керівництвом для того, щоб зламати опір українських хліборобів, знищити український народ.

Інформацію про голодомор ретельно приховували, ув’язнюючи людей, які намагалися її поширювати.

Цій темі і був присвячений історичний екскурс, який підготували співробітники Наукової бібліотеки абонементу № 2. За вікном повівав осінній вітерець, останні жовті листочки падали з дерев на землю. В аспірантській залі студенти 43-ас групи (куратор Жанна Новак), 13-мас групи (куратор Ірина Діордієва), 14-ман групи (куратор Ірина Полянецька) та 23 ас групи (куратор Марина Макарчук) уважно, з цікавістю ознайомились з матеріалами книжкової виставки «Прости нас, пам’яте, прости». Всі присутні з трепетом у серці слухали доповідь співробітників бібліотеки про ці жахливі сторінки історії України.

Давайте сьогодні згадаємо усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору. В ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом’янути тих, кого забрали сталінські катівні та голодна смерть. Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.


Горить свічка памяті.
Засвіти свічу, засвіти!
Хай здригнуться від правди світи.
Хай дізнається вся земля:
Панахиду Вкраїна справля…

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло цих свічок хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас. Вони повинні жити в нашій пам’яті.

Це – знак нашої пам’яті.

Це – світло очищення задля нашого майбутнього.

Всі присутні хвилиною мовчання пом’янули душі померлих від голоду. Будемо з вами жити надією і робити в своєму житті все для того, щоб страшні сторінки історії і справді ніколи не повторились. А український народ, щоб жив, багатів, процвітав і славився по всьому світу своїм розумом, своєю красою, щедрістю, добротою, силою.

Олена Полянецька,
провідний бібліотекар
Лідія Кецкало,
бібліотекар I категорії

Останні новини Наукової бібліотеки


  • 14.08.2018 Виставка нових надходжень (серпень – вересень)