Ротмістров Володимир Григорович (1866–1941): учений-агроном, фундатор дослідної справи в Україні ( до 150 – річчя від дня народження )
Вивчення й переосмислення здобутків вітчизняної науки і їх впливу на започаткування, становлення й подальший розвиток сільськогосподарської дослідної справи залишається й надалі актуальним. Наукові знання про вітчизняний досвід сільськогосподарських дослідних установ, внесок окремих вчених у розвиток дослідної справи є потрібним і в наш час.
До когорти засновників сільськогосподарської дослідної справи в Україні належить постать видатного природодослідника Володимира Григоровича Ротмістрова, одного із фундаторів науки про сухе землеробство, світовий пріоритет у створенні якої належить і українським ученим.
Професор В.Г. Ротмістров жив і творив у період становлення української сільськогосподарської дослідної справи як науки і був видатним агрономом – дослідником, невтомним шукачем нового та збагатив вітчизняну агрономічну науку корисними й унікальними здобутками.
Володимир Григорович Ротмістров народився 4 (16) червня 1866 р. у мальовничому селі Гензерівка Київської губернії (нині – Яготинський район Київської області). Закінчив Київський університет у 1889 році. Працював на Деребчинському дослідному полі (1892 – 1893). Директор Одеського дослідного поля (1894 – 1917). Голова Оргбюро Ученого комітету по сільському господарству України (1920 – 1926), одночасно професор агрономії Київського університету. Керівник секції нових культур Наркомзему УРСР (1926 ). З 1928 р. – науковий співробітник Українського НДІ рослинництва в Харкові, (нині - Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН ), Герой Праці (1929). З 1931 р. – член президії Всеукраїнської академії сільського господарства, один з перших 35 академіків ВАСГНІЛ (1935).
Свій творчий науковий шлях майбутній академік розпочав дослідником на Деребчинському дослідному полі у Ямпільському повіті Подільської губернії, одночасно виконуючи функції уповноваженого Київським товариством сільського господарства та сільськогосподарської промисловості (КТСГ) з опису приватних маєтків Південно – Західного краю.
За результатами всеросійського конкурсу у 1894 р. зайняв посаду директора Одеського дослідного поля. В Одесі, як зазначав сам вчений, відбулась найголовніша частина його науково-дослідних робіт.
У 1898 р. виходить його праця « Проект організації дослідних полів в Росії ». Проект викликав жваву дискусію серед фахівців імперії. Він став першим такого типу документом. Основні тези «Проекту» були оприлюднені автором на Всеросійському з’їзді сільських господарів у Москві (1895). У передмові автор доводить доцільність побудови дослідництва саме на загальній координуючій основі з боку держави, бо, на його думку: «…до останнього часу наші дослідні поля діють досить розрізнено, без загального плану, що у корні підриває успішність їх роботи, доводячи її без кінцевою, а як наслідок, і малопродуктивною, з крайностями і ухилами у різні сторони». З раритетним виданням «Проект організації дослідних полів в Росії » (1898) можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Уманського НУС.
Розпочаті ще в лабораторії Київського Імператорського Університету Святого Володимира (нині – Київський національний університет ім. Тараса Шевченка) дослідження водного режиму грунту вчений тут завершив у 1912 р., також у цей період (з 1901 р.) він працював над питанням вирощування в нових районах культури бавовнику.
Визначальними стали дослідження В.Г. Ротмістрова сутності посухи і розробка комплексу методів її запобігання не лише прийомами агротехніки, але і за допомогою меліорації (устрій ставків і водоймищ та обсадження лісосмугами полів і ярів). Провідне значення таких заходів він доводив у питанні боротьби із посухою і в проблемі перетворення природи сухих степів. За результатами тривалих досліджень вийшла друком його праця ’’Сутність посухи’’ (1911 – 1913). Ця праця на той час вважалась класичною, зокрема стосовно методики спостережень за вологістю грунту та законів переміщення води. Завдяки використанню методу контролю водного режиму на різних полях впродовж усього року, в тому числі і взимку, а також завдяки реєструванню вмісту води на точно встановленій одній і тій же глибині, а також наближених один відносно одного, В.Г. Ротмістрову вдалось встановити і графічно відобразити водний режим трипільних сівозмін. При цьому, там де тривалий період був відсутній пар, а в той час повсюдно на півдні України безперервно висівались злакові, водний режим потрібно було розцінювати як штучне утримання поля з мінімальним запасом води в грунті, тобто в стані грунтової посухи, але штучно створеної. Це доводилось багаторічними рядками цифр. З того часу і почав виступати першим рядом чистий пар з його колосальним агротехнічним значенням в степу і лісостепу з цифровим висвітленням водного режиму парового поля взагалі і меж накопичення води стосовно глибини.
Праця В.Г. Ротмістрова ’’Переміщення води вгрунті’’ (1908) неспростовно доводила і пояснювала різні переміщення води в грунті в залежності від злакових чи інших культур, від значення клинів трипільної сівозміни з чистим паром і без нього, а також розподіл води в цілині. Цією роботою автор вказав на висушуючу дію цілини, що доводило помилковість твердження, що розорювання цілинних земель викликає посуху. Видатний учений довів, що основний запас провідного чинника життя і розвитку культурних рослин у посушливих районах – вологості грунту, створюється лише за рахунок осінньо-зимових опадів при звичайному зволоженні ними грунту до
Володимир Григорович Ротмістров розробив методику польового досліду як наукову дисципліну, що здебільшого зберегла й до нині свою актуальність. Опублікував близько 150 наукових праць, серед яких 36 книг, брошур і саме вихід у світ ’’Методики дослідної справи’’(1903, 1912) він вважав найголовнішим моментом своєї праці. Вперше розроблена вченим методика, положення якої були прийняті і залишилися непорушними, базувались на таких принципах: повторність досліду, чистота досліду, сівозміни для досліду, розміри ділянок, способи посіву, знищення бур’янів, сталість програми дослідів, захисні насадження. Науковець зазначав про відсутність на той час у сільськогосподарській літературі джерел, які надавали б відомості або знання щодо методики польового досвіду. Тому, враховуючи результати 15-річної роботи спочатку на Деребчинському, а згодом на Одеському дослідних полях він видрукував у 1912 р. друге доповнене видання своєї методики, хоча і розумів, що вона є недосконалою. У виданні В.Г. Ротмістров виклав думки щодо визначення необхідності польового досліду, яка полягає у його провідній ролі в наданні суттєвих практичних вказівок для ведення польового господарства та з’ясуванні негативних факторів з метою їх усунення. За твердженням вченого, без проведення польового досліду взагалі неможливе рослинництво, так як воно по суті і є результатом усього накопиченого досвіду спостережень землеробів і полягає в спадковій передачі поколінням. Методика В.Г. Ротмістрова детально висвітлює процес виконання польового досліду, головними роботами якого є підготовка поля до посіву, посів, догляд за посівом, збирання врожаю, звезення, молотьба та очищення врожаю.
З метою удосконалення методики проведення дослідних робіт, вчений сконструював грунтовий бур для визначення вологості грунту, прополювач, лущильник, сушильник, термометри, анемограф.
Розроблена В.Г. Ротмістровим методика дослідження кореневих систем рослин і їх ролі у водному режимі грунтів стала однією із піонерських розробок у світовому вимірі. Вченому вдалося віднайти раціональний спосіб здобуття цілої кореневої системи при відмиванні коріння з грунту. Шляхом вирощування рослин в траншеях і в плоских дерев’яних посудинах він проводив дослідження щодо визначення розмірів кореневих систем у різних сільськогосподарських культур, що ростуть у грунті з природним складом, не порушуючи при цьому життєвих процесів. Результати своїх наукових дослідів він виклав у праці « Райони поширення коренів у однорічних культурних рослин в грунті Одеського дослідного поля. Із звіту Одеського дослідного поля за 1907 р.».
Книга була видана в Одесі у 1909 р. Згадане видання є у фонді Наукової бібліотеки Уманського НУС.
Займаючись інтродукцією нових культур в Україні, він першим пропагував культуру бавовнику, довівши можливість його вирощування в широкій смузі півдня України. Досліди з бавовником Володимир Григорович розпочав у 1904–1907 рр. в Одесі, а згодом на Полтавщині, Поділлі, Одещині, Херсонщині, Таврії, Криму, на Кубані, Терщині, Ставропільщині, Чорномор’ї. Питанням вирощування бавовнику вчений займався 25 років, підсилюючи отримані результати численними дослідами.
Як природодослідник він перший звернув увагу на важливість фізичних факторів навколишнього середовища в житті сільськогосподарських рослин, сформулював головні завдання астрономічної фізики.
Під час роботи на Одеському дослідному полі В.Г. Ротмістров був відкомандирований у Англію (1908), Бельгію і Францію (1913). У 1917 р. за станом здоров’я і вимогою лікарів змушений залишити посаду директора Одеського дослідного поля і переїхати до Києва. Його було призначено керівником управління сільського господарства Наркомзему УРСР, згодом головою оргбюро Ученого комітету з питань сільського господарства України і одночасно професором агрономії Київського університету. Чергове відрядження до Литви погіршило стан здоров’я, але вчений активно продовжував працювати. За поданням профспілкових організацій у 1929 р. В.Г. Ротмістрову присвоюють звання « Герой Праці ». Підлікувавшись, він у 1930 р. працює в Українському інституті прикладної ботаніки, а через рік вченого обирають членом президії новоствореної Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. Леніна. Видатний науковець продовжує дослідницьку діяльність в Українському інституті рослинництва ( нині –Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН). Це був завершальний етап титанічної творчої праці і незламного духу життєвого шляху академіка В.Г. Ротмістрова.
Багатогранність наукових інтересів, високий професіоналізм і відповідальність перед своїм народом – основні риси, що характеризують п’ятдесятирічну діяльність академіка ВАСГНІЛ В.Г. Ротмістрова на ниві сільськогосподарської науки України.
Науковий творчий доробок Володимира Григоровича Ротмістрова справив безпосередній вплив на становлення та подальший розвиток сільськогосподарської дослідної справи в Україні.
Варвара Охмак,
провідний бібліотекар
