Славетні імена: М. І. Лопатін
.jpg)
Великий життєвий шлях від робітника до вихователя і вченого пройшов Матвій Іванович Лопатін. Народився 18 серпня 1895 року в селі Огар Жиздринського району Калуської губернії у Росії в сім’ї селянина-ремісника. Початкову освіту одержав у Жиздринському трьохкласному міському училищі, після закінчення якого навчався в нижчій школі для практиків-садівників у місті Жиздрі.
Середню загальну і спеціальну освіту Матвій Іванович одержав в Уманському середньому училищі садівництва і землеробства, в якому навчався з 1911 по 1917 рр. та закінчив його на відмінно. Під час навчання виконував обов’язки старшого спостерігача метеорологічної станції. Після закінчення навчання М.І. Лопатіна було залишено в училищі, яке було в 1929 році перейменоване на сільськогосподарський інститут. Працював на посадах лаборанта кафедри землеробства, лектора першого і другого розрядів. Вищу спеціальну освіту одержав у 1927 році в Ленінградському інституті прикладної зоології і фітопатології зі спеціальності «Фітопатологія».
З 1929 по 1941 рр. виконував обов’язки професора кафедри захисту рослин і мікробіології. У 1930 році йому було присуджено вчене звання професора.
Працюючи в Уманському сільськогосподарському інституті, М.І. Лопатін викладав курс ботаніки. Він був поважним і вимогливим викладачем.
Як зазначає Петро Лановенко в своїй повісті «Дубова брость»: «Кожен учень, який прослухав курс ботаніки, повинен був зібрати гербарій із 600 рослин і самостійно вивчити їх». Сам М.І. Лопатін у вихідні дні охоче мандрував за десятки кілометрів від міста у пошуках рослин. Потім він з радістю розповідав, що знайшов якийсь рідкісний вид.
Завжди чисто виголений, підтягнутий, жвавий, він і хвилини не сидів спокійно, все кудись поспішав, а в оранжереї Матвій Іванович міг затримуватись надовго, милуючись неповторною красою тропічних рослин. Упродовж століття в оранжереї було зібрано близько 13 тисяч рідкісних рослин. Йому так хотілось не проґавити моменту народження красивих квітів кактуса цереус – «Цариці ночі», які розквітають раз на багато років, та й то в темряві і лише на одну ніч, а коли з’явився вкритий шовковистим пушком пуп’янок, Матвій Іванович втратив спокій, забув і про сон. До півночі просидів при світлі каганця у вологій, задушливій атмосфері оранжереї, щоб не пропустити квітування, і лише потім подався в гуртожиток.
Для опалення оранжереї шукали хмиз по всьому парку «Софіївка». Зносили все, що горить або тліє. Робили це учні з доброї волі, з любові до рослинності. Любов цю прищепив викладач Матвій Іванович Лопатін.
У 1930 році М.І. Лопатін був призначений на посаду заступника директора по навчальній частині і затверджений завідувачем кафедри захисту рослин. За ініціативою Матвія Івановича, на кафедрі захисту рослин був обладнаний кабінет-музей, експонати для якого виготовляли студенти і сам керівник. У кабінеті-музеї була організована мікрофотографічна лабораторія, яка давала можливість робити тонкі цитологічні дослідження.
За 24 роки роботи в Уманському сільськогосподарському інституті М.І. Лопатін виховав 2268 висококваліфікованих інженерів землеробства та підготував 1127 осіб масових аграрних кадрів, які, «озброївшись» знаннями передової агрономічної науки, «боролись» за одержання високих врожаїв сільськогосподарських культур.
Під керівництвом Матвія Івановича були організовані будинки-лабораторії у селах Городецьке, Берестівець, Дмитрушки. Надруковано 28 наукових праць та підручник про хвороби плодових культур.
Значну роль у формуванні М.І. Лопатіна, як вченого, відіграв один із основоположників фітопатології, член-кореспондент, професор А.А. Яневський, а також професор Н.А. Наумов, у лабораторіях яких він підвищував свою кваліфікацію.
М.І. Лопатін був активним кореспондентом газети «Колгоспна правда», за що його було висунуто кандидатом на участь у ВСДЕ 1941 року до павільйону Преси.
Працюючи в Уманському сільськогосподарському інституті, Матвія Івановича застала Велика Вітчизняна війна, в якій з 1941 по 1942 роки він брав участь молодшим командиром у діючій армії – політруком та лектором для командирського складу. У боях з німецько-фашистськими загарбниками відзначений подякою командира полку.
З травня по грудень 1942 року працював агрономом у райсільгоспі «Комінтерн» Катеринославського району Саратовської області. Але навіть у той суворий час керівництво країни не забувало про навчальні заклади щодо підготовки спеціалістів сільського господарства. Так, у Кургані був організований сільськогосподарський інститут, потім – Курганська сільськогосподарська академія, де з 15 січня 1943 року працював Матвій Іванович, віддаючи свої сили і енергію улюбленій справі. Він виконував обов’язки завідувача кафедри захисту рослин, був деканом зооінженерного факультету, з 1949 по 1959 рр. – заступником директора з навчальної і наукової роботи, з 1961 по 1963 рр. – завідувачем обласним дослідним полем.
Понад 40 років М.І. Лопатін брав безпосередню участь у розвитку вищої школи та опублікував методичні розробки з вдосконалення програм і навчальних планів.
Починаючи з 1925 року, Матвій Іванович проводив великі наукові дослідження. Ним опубліковано 47 наукових праць та більше ста наукових статей з питань захисту рослин від шкідників і хвороб, а також популяризовано наукові досягнення в цій області, видано 17 брошур, п’ять книг, у тому числі два навчальних посібники в співавторстві. Найбільш відомі з них, пов’язані з вивченням і розробкою заходів боротьби з бактеріальним кореневим раком плодово-ягідних культур, хлорозом малини, макроспоріозом томатів й ін. Ці праці – результат довготривалих і глибоких досліджень, які одержали широке визнання наукової спільноти.
Професор Лопатін – досвідчений, добре ерудований учений-педагог. Під його керівництвом проводилась науково-виховна робота зі студентами, доповіді яких вирізнялися методичною витримкою і глибиною досліджень. Після відкриття аспірантури при кафедрі захисту рослин ним було підготовлено десятки спеціалістів з боротьби зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур, із них 19 – із вченими ступенями і званнями, серед яких Широков, Голощапов, Степановських і Тюнін з часом стали докторами сільськогосподарських наук.
Великий вклад вніс професор М.І. Лопатін і в практичну діяльність виробництва. Він залишив помітний слід у створенні рекомендацій із захисту рослин, виступах на обласних нарадах, зборах активу, семінарах, виступах з лекціями в колгоспах і радгоспах.
Матвій Іванович – активний громадський діяч. Упродовж багатьох років був головою обласного комітету захисту миру, головою і членом президіуму обласної організації спілки «Знання», учасником Всесоюзних конференцій і Конгресу із захисту миру, головою Курганського відділення Всесоюзної ентомологічної громади, делегатом 1V Всесоюзної конференції прихильників миру.
За свою багаторічну діяльність у галузі підготовки висококваліфікованих спеціалістів для сільського господарства та активну участь у громадській роботі Матвій Іванович був нагороджений орденами Леніна, Жовтневої революції, Знаком Пошани, медалями і Почесними грамотами.
Не стало М.І. Лопатіна 1 листопада 1974 року.
