Уманський період у житті і науковій діяльності професора Придорогіна Михайла Івановича

До 155-річчя від дня народження

Відомий зоотехнік Михайло Іванович Придорогін народився у селянській родині, яка проживала у Саратовській губернії. Після закінчення у 1873 році двокласного училища у селищі Баланда Актарського повіту, вступив до Саратовського реального училища, яке закінчив у 1880 році.

Два роки поспіль юний Михайло займається сільським господарством у рідному селі, допомагаючи батькові.

У 1882 році стає студентом Петровської академії землеробства та лісівництва (згодом Московська сільськогосподарська академія ім. К.А. Тімірязєва).

Петровська Академія

Після успішного закінчення академії у 1887 році Михайло Іванович викладає у Маріїнському середньому училищі землеробства.

Через деякий час Придорогін був переведений до Уманського училища землеробства і садівництва. В Умані він поєднував викладацьку роботу з посадою управляючого практичним господарством училища.

Уманське училище землеробства i садiвництва

Згідно розпорядженню Міністерства Державного Майна і реорганізацією Уманського училища садівництва в училище землеробства і садівництва у 1868 році «для практическихъ занятій воспитанниковъ по сельскому хозяйству на принадлежащей Училищу и частію уже разработанной землъ (до 32 десятинъ) устроить небольшое правильное хозяйство, которое было бы однако же достаточно для учебныхъ цълей заведенія» Про це пише у своїй праці «Крупный рогатый скотъ при практическом хозяйствъ Уманскаго училища земледълія и садоводства» інспектор училища Павло Григорович Анциферов «Въ силу этого распоряженія, часть земли, отръзанной отъ сада, была назначена подъ полеводство (24 д.) и на ней заведенъ шестипольный съвооборотъ, а остальная часть отведена подъ выгонъ. Вот это-то маленькое по количеству земли хозяйство и получило названіе «Практическаго хозяйства Уманскаго Училища Земледълія и Садоводства». Оно со времени своего основанія постоянно находилось въ завъдованіи одного изъ преподавателей спеціальныхъ предметовъ и служило для практики учениковъ, какъ по земледълію, такъ и по скотоводству».

Цікавий той факт, що стадо складалось з: « Выписанный изъ-за границы альгаускій скотъ и купленный въ Подольской губ. сърый былъ зачисленъ въ племенные списки практическаго хозяйства въ сентябръ и октябръ месяцахъ 1876 года. С этого времени скотоводство практическаго хозяйства стало рости и съ каждымъ годомъ давать больше средствъ для практическихъ занятій учениковъ».

У 1888 році, коли до Умані приїхав Михайло Іванович Придорогін, стадо практичного господарства налічувало альгауської породи: биків – 3, дійних корів – 15, нетелей – 5, телят старшого віку – 13, телят молодшого віку – 7; альгауських метисів: биків – 3, дійних корів – 15, нетелей – 5, телят старшого віку – 13, телят молодшого віку – 7; альгауських метисів: дійних корів – 7, нетелей – 1, телят старшого віку – 6, телят молодшого віку – 2. Найстарша корова мала вік – 11 років.

Стадо утримувалось у приміщені побудованому у 1884 році: «Остановимся на этой постройкъ. Коровникъ представляетъ весьма опрятное, каменное зданіе, побъленное снаружи известью, подъ гонтовой крышей, выкрашенной газовой смолой. Онъ представляетъ слъдующіе размеры: длина 21 саж., ширина 5 ½ саж, высота до карниза 5 арш., а до конца крыши 3,5 саж. Стъны толщиною въ 1 ½ кирпича, съ пилястрами (выступами для большей прочности) через каждые 2 саж. въ ½ кирпича, а шириною въ 2 ½, утвержденные на каменномъ фундаментъ изъ гранитнаго камня».

Павло Григорович Анциферов так описує «скотный двор»: « Большая часть этого двора до навозохранилищъ вымощена гранитнымъ камнемъ, почему здесь не бываетъ грязно и топко. На этот дворъ скотъ выгоняется каждый раз, какъ только нет ненастной погоды».

У 1888-1894 роках Придорогін викладач Новоалександрійського інституту сільського господарства і лісівництва. З 1893 року професор кафедри зоотехнії.

Протягом 1894 року триває для Михайла Івановича закордонне відрядження.

У 1895 році він повертається до Росії і починає працювати у Московському сільськогосподарському інституті, де викладає до останніх днів свого життя. З 1905 по 1910 рік завідував тваринницькою фермою інституту. У 1910 році на фермі був зафіксований середній найвищий річний показник надою молока – 4 200 кг. Раніше корови цього стада давали в середньому 2 763 кг. молока. Після Жовтневої революції 1917 року професор Придорогін отримав додаткову посаду – був призначений головою Центральної зоотехнічної комісії Наркомата землеробства, якою керував до свого останнього дня.

В ті роки зоотехніки часто користувались формулою професора Придорогіна, за якою визначалась вага живої тварини. Михайло Іванович запропонував виміряти у сантиметрах довжину тулуба від потилиці до кореня хвоста, і об’єм грудної клітини за передніми ногами, потім ці числа перемножувати і ділити на 160. Відрядження на тваринницькі ферми, конезаводи стали частиною його життя, лягли в основу його наукових досліджень.

Чи згадував він провінційну Умань? Вірю, що так…

Серце вченого зупинилось 13 червня 1923 року.

Професор Придорогін залишив багато наукових та науково-практичних робіт. В музейній кімнаті Наукової бібліотеки зберігається лише єдиний екземпляр його книги «Крупный рогатый скотъ (Важнъйшія породы) » (1912).