Ніколи знову…

27 січня –  Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.

Голокост – одна з найболючіших, незагоєних ран на тілі історії людства. Саме 27 січня 1945 року радянські війська визволили найбільший з гітлерівських концтаборів – Освенцим, який знаходився на території Польщі. Від побаченого, у солдат – мужніх чоловіків, які пройшли страшну війну, від жаху крижаніли серця, стигла в жилах кров. Фашистські концтабори призначалися для фізичного знищення цілих народів. Ці табори проектувалися і будувалися не як місця ув'язнення, а як фабрики смерті. Кожен день тисячі людей зазнавали нестерпних катувань, пекельного болю, страшної смерті.

Точну цифру жертв Голокосту назвати неможливо. У вироках Нюрнберзького трибуналу говорилося про шість мільйонів. Але дослідження і до нині не припиняються. Жахлива цифра зростає.

Минуло вже 72 роки, а слова «Освенцим», «Майданек», «Треблінка» і досі навіюють жах, біль, сльози. Людство ніколи не забуде цю чорну сторінку історії. Музеї, меморіали, заходи, книги, фільми – вічне нагадування про звірства фашистів. Наш обов’язок пам’ятати тих, кого вирвав з життя нещадний смерч Голокосту. Ми повинні вічно шанувати пам'ять наших великих пращурів, які зупинили цей жах.

Але турбує одне питання. Чи винесло людство урок?

Олена Рудковська, бібліотекар Наукової бібліотеки