Безсмертна «Енеїда»
Як день горить, як вітер хилить віти,
Як те, що є на світі даль і час,
Між нас тобі, поете, жити,
Як і між тих, що прийдуть після нас.
Пройдуть віки, настане вічне літо.
І так, як ми, як з нами це було,
Над книжкою твоєї «Енеїди»
Нащадок схилить радісне чоло.
Як день горить, як вітер хилить віти,
Як зорі ті, що світять для очей,
Земля все так же буде вдаль летіти
Й твоє ім’я сіяти між людей.
(Володимир Сосюра)
2023 року виповнюється 225 років першому виданню поеми «Енеїда» Івана Петровича Котляревського. Цій книзі присвячена ювілейна виставка «Безсмертна «Енеїда» на абонементі художньої літератури.
Нашу виставку супроводжують репродукції ілюстрацій «Енеїди» Анатолія Базилевича. Книга з його ілюстраціями вийшла у 1968 році у видавництві «Дніпро». Перевидавалася 17 разів.
Поема «Енеїда» Івана Петровича Котляревського з’явилась на світ у той час, коли давня українська література не могла вже задовольнити вимоги народу до свого писаного слова. Багата усна народна творчість, широке використання народної мови в побуті, листуванні владно вимагали піднесення живої української мови до рангу мови літературної. Давня українська літературна мова, якою писалися офіційні папери, мова судочинства, наукових трактатів, а також і художня література були далекою від народу і часто незрозумілими йому.
Першим словом нової української літератури стала поема «Енеїда» Івана Петровича Котляревського. Твір написаний живою розмовною мовою, легким, грайливим і жартівливим віршем. Головна цінність «Енеїди» у зображенні яскравого національного колориту, різнобічного зображення життя усіх верств суспільства XVIII ст., передусім козацтва, його боротьби за державність після зруйнування Запорозької Січі у 1775 році.
В основу сюжету своєї поеми Іван Петрович поклав сюжет давньо-римської героїчної поеми Вергілія «Енеїда». Задум переспіву «Енеїди» Вергілія міг з’явитись у письменника, ще коли він навчався в Полтавській духовній семінарії.
«Енеїда» була плодом двадцятип’ятирічної невтомної праці письменника, про що Котляревський писав в одному з своїх листів.
Вперше поема Івана Котляревського була надрукована у 1798 році. Друге видання, що повторювало перше, з’явилось у 1808 році. Третє видання, доповнене четвертою частиною, вийшло у наступному році. Останні дві частини – п’ята і шоста – побачили світ після смерті І. П. Котляревського у 1842 році.
Сюжет «Енеїди» Вергілія зберігається, хоча у багатьох місцях Котляревський відступає від образів і ситуацій першотвору.
Іван Петрович ніде не ідеалізує своїх героїв, показує і сильні, і слабкі їх сторони. Про головного героя поеми Енея – троянського царевича – письменник з самого початку говорить:
Читачеві особливо запам’ятаються образи молодих воїнів Низа та Евріала, що свідомо пожертвували своїми життями заради товаришів. Патріотизм – ось почуття, яке перемогло страх перед смертю у цих вірних синів народу:
В образах Низа і Евріала Котляревський яскраво змалював подвиг доблесних синів, що готові на все заради рідного краю. Усі троянці – козаки, як Низ і Евріал, готові «до останньої краплі крові свою свободу боронить».
Ці слова можна сказати і про героїв сучасної війни, що віддають свої життя за Україну.
Якщо в образах Енея та троянців І. П. Котляревський змалював образи простих людей, запорозьких козаків, то в образах богів та інших земних героїв відтворено поміщиків, чиновного панства.
Сам Зевс характеризує діяльність богів такими словами:
В «Енеїді» Котляревського образи дійових осіб наділені типовими рисами представників різних верств українського суспільства кінця XVIII – початку XIX століття, що робить твір виразно реалістичним. В «Енеїді» широко відтворено сцени народних розваг, звичаїв, предметів народного побуту. Докладно змальовані картини свят, похоронів, описано одяг, танці та пісні. Текст поеми насичений приказками і прислів’ями. У поемі згадано десь 175 традиційних національних страв.
І. Котляревський з гумором описує порядки в судах, війську, канцеляріях. Місце у поемі знайдено й розповіді про влаштування українських шкіл. У поемі відбито народну мову періоду Гетьманщини, у ній наводяться зразки не тільки мови суто народної, але й мови, притаманної козацькій верхівці.
Готуючись до ювілею будь-кого з плеяди українських письменників, які володіли поетичним словом, звертаюсь перш за все до поетичної антології «Українська Муза». Сучасне факсимільне видання «Української Музи» відтворює унікальну поетичну антологію, котра у 1908 році явила світові повну картину розвитку української поезії, живу історію української поетичної творчості. Видання побачило світ під редакцією Олекси Коваленка – українського поета, перекладача, видавця. Друк антології здійснювався у київській друкарні Петра Барського.
Перший випуск містить твори десяти поетів. Цілком слушно, що на чолі антології поставлено ім’я Івана Котляревського, який вважається одним із засновників нової української поезії. Слід відзначити, що за часів Уманського училища садівництва це видання було у підпільній бібліотеці, яке мали змогу читали прогресивні викладачі і учні навчального закладу.
1903 року, виступаючи на святі відкриття пам’ятника Котляревському в Полтаві, Василь Стефаник проголосив такі знаменні слова: «Признаючи в Іванові Котляревським першого талановитого поета, що промовив рідним словом і на українськім грунті сполучив європейські поступові ідеї з національними українськими традиціями, бачимо в тім, власне, запоруку його великої популярності, його історичне значення. Поступаючи шляхом, який зазначив Котляревський, та який протерли його наступники, ми в тім почутті солідарності з кращими синами України і з чільними діячами людського поступу знаходимо непохитну віру, що діло, розпочате Котляревським, не вмре, не загине…»
Михайло Драгоманов писав: «Творчості Котляревського судилося стати вічнозеленим лавром у вінку української літератури».
Цікаво, що примірник твору був в особистій бібліотеці Наполеона Бонапарта. Та якщо у вашій домашній бібліотеці сьогодні немає поеми «Енеїда» Івана Петровича Котляревського, але є бажання перечитати, то наша бібліотека із задоволенням надасть вам таку можливість.
З 1798 року бурлескно-травестійна поема «Енеїда», створена Іваном Котляревським, пережила безліч перевидань. Ілюстрували цю книгу видатні українські художники ХХ ст.: так, у 1936 році побачила світ «Енеїда» з ілюстраціями Мирона Левицького, у 1937 році – з ілюстраціями Михайла Дерегуса, а у 1948 році – з ілюстраціями Івана Їжакевича та Федіра Коновалюка. Відомо і кілька малюнків Георгія Нарбута.
Творчість Івана Петровича Котляревського єднає минуле, теперішнє і майбутнє.
Чекаємо вас, наші шановні читачі, на абонементі художньої літератури, де триває виставка однієї книги «Безсмертна «Енеїда» до 225-річчя від часу першого видання «Енеїди» Івана Котляревського.
Наталія Михайлова, провідний бібліотекар
