Бій під Крутами – героїчна подія в долі України: бібліографічна довідка
Щороку 29 січня в Україні відзначають День вшанування пам’яті Героїв Крут. Відповідний указ президента був підписаний 15 січня 2007 року.
Битва під Крутами – символ стійкості, незламності українського духу, один із важливих сюжетів сучасної української історичної пам’яті, який вже давно перестав сприйматись як рядова історична подія. Міф Крутянців є історичним образом, що має важливе значення для української пам’яті та української національної ідентичності.
Однак мало хто знає, хто вони, ці Герої, чим цей бій унікальний, що взагалі відомо та які факти приховувались. Але все поступово…
Битві під Крутами передувало утворення Української Народної Республіки (ІІІ-й Універсал 20.11.1917 р. ) та проголошення її Незалежності (IV-й Універсал 22.01.1918 р.), що створили шанс для національно-визвольних змагань та відновлення втраченої державності. Однак умови для державотворення були вкрай несприятливі, мали місце серйозні прорахунки керівництва молодої держави у сфері військового будівництва. Але головною загрозою була політика радянської росії, яка не могла змиритися з існуванням самостійної України.
Із проголошенням 12 грудня 1917 року у Харкові Української Народної Республіки з росії почала надходити допомога більшовицьким силам в Україні. Під командуванням Антонова-Овсієнка 20-30 тисяч більшовиків прямували на Київ залізницею Харків-Полтава-Київ, а з північного сходу у напрямку Курськ-Бахмач-Київ наступав загін Муравйова. Наступаючі більшовицькі частини грабували українські міста і села.
У цей час у Києві розпочалося спрямоване проти Української Центральної Ради повстання на заводі «Арсенал». Тому збройні сили УНР були перекинуті на його придушення. А тому київський напрямок по суті став відкритим. Але декілька сотень добровольців – перші кіборги України, цвіт інтелігенції – стали на захист Української Державності під Крупами.
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути (між Бахмачем та Ніжином). Українські сили під командуванням сотника Аверкія Гончаренка нараховували близько 1000 осіб та складалися з старшин та курсантів старших курсів 1-ої Київської військової школи ім. Богдана Хмельницького, що мали бойовий досвід набутий на фронтах Першої світової війни, 115–130 осіб першої сотні Студентського куреня та були озброєні 16 кулеметами та залізничною платформою з гарматою. До них приєдналися добровольці з Вільного козацтва («Курінь смерті»). Перша сотня Студентського куреня складалася із студентів Київського університету Святого Володимира, Українського народного університету та учнів старших класів гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства Києва. Командир – старшина Андрій Омельченко.
Більшовицькі сили в районі Крут нараховували близько 6 тис. солдатів та балтійських матросів. У бою безпосередню участь взяли до 3 тис. осіб.
Втрати українців становили за різними даними від 80 до 100 загиблих (у т.ч. й страчених після бою студентів), більшовиків – не менше 300 вбитих. Бій закінчився організованим відступом українських частин на потязі. При цьому українці відступаючи, забрали з собою тіла своїх товаришів та поранених. Своїх українці ніколи не залишають.
У полон до більшовиків під час бою потрапили 7 поранених студентів, які були відправлені до Харкова. Ще 27 студентів під час відступу у темряві потрапили до рук більшовиків. Розлючені великими втратами ворог катував і стратив студентів. Гімназист Григорій Пипський перед розстрілом почав співати гімн «Ще не вмерла Україна», інші студенти його підтримали. Тіла страчених були поховані місцевим священиком на кладовищі села Печі. Пізніше їх було з почестями перепоховано на Аскольдовій могилі у Києві.
Бій під Крутами мав вагоме історичне значення, бо затримав більшовиків на декілька днів, чим дозволив урядові УНР вперше за понад 150 років (з часів скасування Гетьманщини) добитися міжнародного визнання України на переговорах у Бресті.
Історик Андрій Любарець писав: «29 січня 1918-го року – була перемога. Перемога добра над злом. Перемога українського духу над азіатським дикунством і небуттям. Ті відважні молоді хлопці приклад для нас. Вони – символ віри, жертовності в ім’я нашої правди – вічної і святої ідеї Нації. Їх звитяга має надихати нас на нові звершення і додавати сил в сьогоднішній боротьбі за Велику Україну».
Крутянці не перемогли тоді, але і не зазнали поразки, бо не дали знищити, а змінили українців. Завдяки їм Україна з’явилася на мапі світу, завдяки їм Україна є зараз і буде завжди.
І тому героїчне «Слава Україні! Героям Слава!» сьогодні звучить із вуст кожного патріота, із вуст кожного, хто нині захищає нашу Свободу і Незалежність.
Наталя Олейніченко, заступник директора бібліотеки
Список використаних джерел:
1. Бій під Крутами в історичній пам'яті: як експлуатується міф // Історична правда. –– Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/research/4f25a01d13510/view_news/ ––
2. Бойко О. Д. Бій під Крутами: історія вивчення / О. Д. Бойко // Український історичний журнал. –– 2008. –– № 2. –– 43–54.
3. Васильківський Л. Роздуми на схилі життя: Героїка трагедії Крут / Л. Васильківський. –– Київ, 2008. –– С. 171.
4. Грушевський М. С. Ілюстрована історія України з додатками та доповненнями / М. С. Грушевський ; укладачі: Й. Й. Брояк, В. Ф. Верстюк. –– Донецьк : БАО, 2008. –– 736 с.