Дискусійний клуб «Безбар’єрність в ЗВО: від теорії до практики»
19 травня в Україні стартував перший Національний тиждень безбар’єрності, ініційований Першою леді України Оленою Зеленською. Його мета – сприяти формуванню в українському суспільстві культури безбар’єрності через підвищення обізнаності, мотивацію до змін та популяризацію позитивних прикладів рівності можливостей для всіх суспільних груп та донести широкому загалу, що безбар’єрність – це коли люди можуть рухатися вільно, навчатися, працювати, подорожувати, незважаючи на інвалідність, вік, стать та інші характерні риси.
До проведення Національного тижня безбар’єрності долучився і Уманський національний університет, де відбувся дискусійний клуб «Безбар’єрність в ЗВО: від теорії до практики», в якому взяли участь представники органів студентського самоврядування університету.
Під час дискусійного клубу здобувачі освіти разом із директоркою бібліотеки, помічницею ректора Тетяною КРАВЧЕНКО познайомились з поняттям безбар’єрності та Довідником безбар’єрності. Нажаль, в нашій країні присутні фізичні та просторові бар’єри. Але люди можуть стикатись і з економічними та освітніми перепонами, коли у них немає можливостей отримати гідну роботу чи доступ до якісної освіти через те, що вони якось відрізняються від інших. Є бар’єри у ставленні до особи через певні ознаки (вік, стать, колір шкіри, мова), коли вона відчуває своє виключення із соціуму і не має можливості реалізувати свої амбіції та громадянські права.
Усвідомивши, що безбар’єність – це значно ширше поняття, ніж інклюзивність, учасники дискусійного клубу «Безбар’єрність в ЗВО: від теорії до практики» з’ясували, з якими обмеженнями можуть стикатись люди в повсякденному житті:
- Архітектурними – коли будівлі та споруди мають такий дизайн, що не уможливлює користування ними.
- Інформаційними – коли бракує інформації або вона не доступна через невідповідний формат.
- Процедурними – коли складні процедури не дозволяють скористатись послугою, отримати інформацію тощо.
- Психологічними – коли діє негативне або упереджене ставлення до певних груп людей чи виникає власний психологічний бар’єр щодо себе.
- Економічні – коли брак грошей не дозволяє вести спосіб життя, притаманний більшості.
- Нормативні – коли право доступу обмежене або не передбачене нормативними документами.
Здобувачі освіти з’ясували для себе, що говорячи про безбар’єрність, мова йде не лише про створення належних умов для пересування або комунікації людей з інвалідністю, а й про зручність і повагу до потреб кожного та кожної. Тому вони сформулювали основні правилами спілкування без бар’єрів.
Також під час дискусійного клубу «Безбар’єрність в ЗВО: від теорії до практики» учасники студентського самоврядування розглянули політику безбар’єрності, що реалізується в Уманському національному університеті з метою створення комфортних та зручних умов для усіх учасників освітньо-наукового процесу, щоб кожен міг навчатись і працювати в належному середовищі.Вони відмітили позитивну тенденцію у напрямі усунення, в першу чергу, інфраструктурних обмежень.
Рада студентського самоврядування прагне активно захищати права та інтереси здобувачів освіти та успішно реалізувати соціальний напрям своєї роботи, тому тема безбар’єрності є актуальною для її представників. Нині вони мають на меті запровадити в УНУ інститут студентського кураторства і зробити його дієвим механізмом успішної інтеграції здобувачів освіти з особливими потребами та першокурсників до освітнього середовища. Студентське кураторство являє собою систему наставництва, в рамках якої старші студенти допомагають молодшим колегам орієнтуватися у навчальному процесі, знайомитися з викладачами та студентськими організаціями, а також адаптуватися до нового ритму життя в університеті. Студент-куратор допоможе знизити рівень стресу та невпевненості у першокурсників, забезпечуючи їм більш комфортний перехід від шкільного до університетського життя, а також надасть посильну допомогу студенту з інвалідністю або з особливими освітніми потребами.
Підсумовуючи роботу дискусійного клубу «Безбар’єрність в ЗВО: від теорії до практики» його учасники зробили висновок, що безбар’єрність – це той критерій, який обов’язково необхідно враховувати при розбудові або модернізації успішної екосистеми закладу вищої освіти та післявоєнної відбудови України. Саме дотримання цієї суспільної норми забезпечить рівні права і можливості для всіх громадян, а закладам освіти дозволить перейти на новий рівень розвитку, стати сучасними та конкурентоспроможними в європейському просторі освітніх послуг.
