До Дня утворення Черкаської області. Умань ­­– перлина Черкаського краю

                                         Умань мила! Умань дорога!

                                           Де б не був, тебе не забуваю.

                                У житті моїм твоя снага

                                            В час важкий  мені допомагає.

                                                       Михайло Малиновський 

Умань – одне із старовинних міст України з багатим історичним минулим, чисельними історичними та культурними пам’ятками. На околицях міста  залишки  поселень пізнього палеоліту, трипільської культури, скіфські кургани.

Умань згадується  у відомих документах  тільки на початку XVII століття – у судовому документі 1616 року. А назва річки Уманки (за літописом Уми) – у 1497 році. Можливо, саме від неї місто дістало свою назву.

У 1648 році в Умані, на початку національно-визвольної  війни українського народу проти шляхетської Польщі, було створено Уманський козачий полк.

Умань одне з небагатьох міст України, якому було надано магдебурзьке право.

З 1670 – 1674 рік Умань була тимчасовою столицею Правобережної України ­– місто було резиденцією гетьмана Михайла Ханенка.

У часи Коліївщини Умань один з центрів народного повстання.

З 1796 почалось і у 1800 році було завершено будівництво всесвітньовідомого ландшафтного  парку «Софіївка».

В  1839 році Умань стає центром військових поселень.

У 1859 році з Одеси до Умані було переведено Головне училище садівництва.

На початку XX століття в місті працювало 50 невеликих заводів і фабрик, діяли відділення 7 банків.

Тяжким випробуванням для Умані стала Друга світова війна.

Сучасна Умань – місто обласного значення з розвиненим промислово-аграрним, науково-освітнім, соціально-культурним потенціалом. Молодь складає близько 40%  жителів міста.

У січневі дні, коли наймолодша в Україні Черкаська область святкує 66-річчя з дня утворення, до уваги наших читачів представлена книжкова виставка   «Умань ­­– перлина Шевченкового краю».

У нашій скарбниці багато цікавих сторінок, як і малопоширений вірш Михайла Малиновського «Умань мила…»:

Умань мила! Умань дорога!

Де б не був, тебе не забуваю.

У житті моїм твоя снага

В час важкий  мені допомагає.

Я без тебе, мов орел без крил,

Чи, як вишня, навесні без цвіту…

Ти для мене не шкодуєш сил,

Я тобою з ранніх літ зігрітий.

Над тобою небо голубе

Для краян і для гостей на втіху…

Доброта звеличує тебе

І завсіди береже від лиха.

Тож: тобі судилося повік

Пульсувати в серці України

І за час, що у минуле збіг,

Не ставати ніде на коліна.

А ділити з ближнім власний гарт

І красу Софіївського саду,

Ні на мить не забувати жарт,

В час важкий собі давати раду…

                                  Наталія Михайлова, провідний бібліотекар