До Міжнародного дня театру

Драматург майбутнього

Іван Тобілевич створив класичну драму народного театру, Леся Українка – класичну європеїзовану українську драму. Микола Куліш був творцем модерної драми українського революційного відродження. Три з його чотирьох шедеврів – “Народний Малахій” (1928), “Мина Мазайло” (1929), “Маклена Граса”(1933) послужили драматургічним матеріалом для вершинних режисерських творів Леся Курбаса і його театру ”Березіль”, що вивели український театр на рівень найкращих сучасних театрів світу.

Четверта неперевершена драма Куліша – ”Патетична соната”(1930) була категорично заборонена на Україні, але режисеру Таїрову пощастило поставити її в російському перекладі у своєму камерному театрі в Москві (з деякими змінами в тексті для цензури) в грудні 1931 р. Німецький письменник Фрідріх Вольф переклав ”Патетичну сонату” на німецьку мову і в передмові до перекладу писав, що ”Патетична соната”– ця найбільша українська драматична поезія – в світовій літературі може бути порівняна тільки з драматичними поемами ”Фауст”, і “Пер Гюнт”. Успіх вистави Таїрова був величезний, а фахова критика назвала Куліша найбільшим в СРСР драматургом.

икола Куліш народився 6 грудня 1892 р. в селі Чаплиному на Херсонщині в бідній селянській родині. Рано померла мати, з 8 років Микола наймитував, також жив у сирітському будинку. Але він був виключно здібний, упертий й охочий до науки. Спочатку закінчив сільську школу в Чаплиному, потім йому вдалося закінчити вищу початкову школу та приватну гімназію в містечку Олешки. Він з дитинства користувався найменшою нагодою прочитати книжку і вже в 14 років розмовляв з дорослими на теми світової літератури ( Мольєр, Шекспір, Достоєвський), а своїми сатиричними віршами і редагуванням учнівських журналів та аматорськими виставами звернув увагу вчителів на свою мистецьку обдарованість. 1914 року він вступає на історико-філологічний факультет Одеського університету. Але почалася Перша світова війна...

Для творчості доля визначила Кулішеві всього 10 років. З початком війни він попав спочатку на фронт, а потім у криваву сечу класових битв.

Микола Куліш належав до ”командної” верхівки митців "Розстріляного Відродження" – поруч із Тичиною, Хвильовим, Довженком, Рильським і Курбасом. Він ріс у мистецькій атмосфері їх творчості. Вони ж наштовхнули його на вивчення європейської і світової драми – від найновішої експресіоністичної до найдавнішої – східної. Але це знання не штовхало його до ”чужеядія” (за його виразом). Куліш нічого не копіював чужого. Він будував свій власний стиль.

М. Куліш знав і відчував український світ, його дух і найглибші традиції, а також Україну сучасну. Українську мову він знав досконало та ніколи не переставав її вивчати. Поринути в твори Куліша – це значить поринути в український національний світ на всю його глибину і ширину. Але безмежна любов до України й української людини не заважала йому викривати її найтрагічніші суперечності і слабості.

За ці роки про нього заговорили як про талант світового масштабу. Темою його творчості було ставання людини. Ця тема трагічна і в усі епохи вона була й залишається такою. М. Куліш був великий майстер і тому міг пропустити свою тему крізь різні жанри. В його творчості переплелися реальне і фантасмагорії, романтичне, сатиричне й лірико-трагедійне начала, в образі і змісті відсутні штампи. Сюжети його драм непередбачувані.

П’єси Миколи Гуровича сильно контрастують з іншими творами часу, в який довелося жити драматургові. Його творчість взагалі не вкладається в жодні схеми й ідеології, тож невипадково його часто критикували. В 1934 р. на першому Всесоюзному з’їзді радянських письменників Куліша було звинувачено у буржуазному націоналізмі.

Восени 1933 р. Кулішеві разом з Курбасом ще вдалося виставити в “Березолі” його нову п’єсу “Маклена Граса”. Але після сьомої вистави спеціальною ухвалою ЦК партії “Маклена Граса” була заборонена, ”Березіль” ліквідовано, Л. Курбаса, а потім і Куліша, заарештовано і заслано як ”ворогів народу”.

“Маклена Граса” – остання відома публіці п’єса Куліша, що продовжувала шлях угору в його драматургічній творчості.

Ще ним були написані комедія ”Закрут”, драма ”Прощай село”, ”Діалоги”, ”Вічний бунт” і ”Так”. Жодна з цих п’єс не була допущена ні до вистав, ні до друку, а рукописи загинули під час війни.

З 14 п’єс, написаних Кулішем, більше половини вважаються загубленими. М. Куліш був пророком і в цьому була його трагедія. Основне його пророцтво – це застереження, щоб ідеї не ставали вищими за людей.

Якщо говорити про постаті, завдяки яким Україну можна вважати європейською державою, то постать М. Куліша – одна з найперших.

Наталія Чернова,
бібліотекар І категорії,
Вікторія Гейко-Черних,
бібліотекар ІІ категорії