Добро завжди перемагає зло: до 170-річчя Френка Лаймена Баума
Для багатьох поколінь читачів історія про чарівну країну, дівчинку Дороті та її вірного песика стала символом захопливих пригод, щирої дружби й перемоги добра над злом. Ця казка здобула світову популярність, отримала численні адаптації та переосмислення, а її герої давно стали невід’ємною частиною світової дитячої літератури. Водночас не всі знають, що витоки цієї знаменитої історії сягають творчості американського письменника Лаймена Френка Баума – автора, який подарував світові чарівну Країну Оз та її незабутніх мешканців. Його творчість стала основою для численних адаптацій і переосмислень, але саме оригінальні твори Баума заклали фундамент цієї популярної історії.
Лаймен Френк Баум народився 15 травня 1856 року в Нью-Йорку в заможній родині. Френк (саме так він просив його називати, оскільки не любив своє перше ім’я) ріс у багатому помісті батьків. У віці 12 років його відправили на навчання у військову академію, щоби загартувати та привчити до дисципліни, але після двох жахливих років дозволили повернутися додому.
Хлопчик ріс слабкою та мрійливою дитиною, а серед улюблених книжок свого дитинства згодом називав твори Чарльза Діккенса та чарівні історії, до яких, проте, ставився доволі критично: йому так не подобалися відьми, ґобліни та інші страхіття, що він вирішив в майбутньому створити свою власну казку. Перш ніж стати письменником, Баум випробував чимало професій: був журналістом, актором, представником торгівельної компанії, написав п’єсу, керував оперним театром, розводив курей, а його першим письменним твором, виданим у 1886 році, був посібник «Стисле керівництво з розведення, виховання та утримання гамбургських курей».
Після весілля та народження сина, Баум та його родина в пошуках кращої долі переїхала в місто Абердин (Південа Дакота), де він відкрив перший та єдиний в тих краях універсальний магазин, в якому за дрібні гроші можна було придбати китайські ліхтарики, велосипеди, смаколики та кухонне начиння. Коли завершувалися шкільні заняття, місцеві діти збігалися до крамниці, щоб, купивши цукерок чи морозива, послухати на додаток чудові історії пана Баума про зачаровані королівства.
Але підприємець з пана Баума був ніякий – він ніколи не відмовляв у кредитах, статки його танули, що призвело до закриття магазину, але не завадило господарю з цього приводу та в честь народження другого сина влаштувати вечірку під новий 1890 рік.
Через місяць він зайняв місце редактора газети «Піонер Дакоти», де в гумористичній колонці розмістив анекдот щодо фермера, який, не маючи грошей на сіно, годує корову тирсою, при цьому надягаючи на неї зелені окуляри.
Роки по тому, Баум згадає цей сумний жарт і використає у своєму знаменитому творі, змусивши хитрого Чарівника Оз надягати на всіх відвідувачів міста окуляри, які перетворюють прості скельця на коштовний смарагд.
Не знайшовши щастя у Дакоті, сімейство Баумів, в якій народився третій син, переїхали до Чикаго. А казка поволі зріла в душі письменника, наче перлина в мушлі. Ще б пак! Діти, їхні друзі та знайомі завжди були від нього у захваті, адже пан Баум знав стільки чудових історій!
Саме у Чикаго письменника спіткав перший літературний успіх. Його дітям подобалися «Вірші Матусі Гуски», які Баум часто декламував у родинному колі. З них згодом постала «Матуся Гуска прозою» – перша книжка Л.Ф. Баума для дітей, яка побачила світ 1897 року з ілюстраціями М. Перріша. Успіх збірки дозволив йому покинути роботу і цілком присвятити себе літературній праці. Незабаром, у 1899 році, вийшла ще одна книжка – «Татко Гусак: його книга», яку визнали дитячим бестселером року. Не останню роль тут відіграли малюнки В.В. Денслоу, художника, який згодом дав обличчя Дороті, Тото, Солом'яникові, Бляшаному Лісорубові, Боягузливому Левові та багатьом іншим мешканцям Країни Оз. Гроші, отримані за книжку, дали Бауму можливість придбати для родини будинок, який дістав назву «Знак Гусака».
У 1900 році Баум видав книжку «Дивовижний чарівник Країни Оз», яку також визнали бестселером і яка залишалась ним тривалий час. За переказами, Баум почав розповідати історію Дороті і Солом'яника власним дітям, але якось перервав оповідь на півслові, відчувши, що має піти і записати її всю до кінця, аби не забути. Цікаво, що спочатку казка називалася «Смарагдове місто», та коли справа дійшла до публікації, назва не сподобалася видавцеві, тож автор був змушений підшукати іншу. Через два роки книжку переробили на п’єсу, яка не сходила зі сцени понад вісім років (1902–1911). Маленькі читачі зустріли її з таким захопленням, що Бауму довелося згодом дописати ще тринадцять продовжень, останнє з яких вийшло друком уже після смерті письменника.
Згодом, коли Баум став власником кіностудії, він екранізував деякі свої історії про Країну Оз, але успіху ці стрічки не мали.
Лише у 1939 році було знято культову екранізацію «Чарівника Країни Оз» з Джуді Гарленд у головній ролі, яка завоювала прихильність глядачів Америки і всього світу. Оповідь про пригоди дівчинки Дороті у чарівній країні принесла письменникові славу і визнання, але не зробила його «автором однієї книжки» – Л.Ф. Баум написав ще чимало історій для дітей та підлітків, користуючись різними, навіть жіночими, псевдонімами. Деякі з цих книжок мали успіх, як, приміром, «Племінниці тітки Джейн», але жодна з них не могла зрівнятися з оповідями про Країну Оз.
Автор не поспішав розлучатися зі своїм чарівним краєм і в реальному житті, тому новий дім у Каліфорнії, куди родина Баумів переїхала 1910 року, назвали «Озкот», а їхній песик отримав ім'я Тото. На жаль, «Королівському Літописцеві Країни Оз», як Л.Ф. Баум сам себе називав, не судилося довго прожити у цій ідилічній оселі серед своїх улюблених жоржин, 6 травня 1919 року письменника не стало.
Утім, справжність будь-якого чарівного світу полягає саме в тому, що він не перестає існувати, коли зупиняється серце його творця. Чарівна Країна Оз і нині має своїх палких прихильників, які згуртовуються у товариства і клуби, проводять зустрічі та спілкуються в Інтернеті. Теми і мотиви з казок Баума можна простежити у творчості сучасних американських письменників, навіть таких «недитячих», як Рей Бредбері чи Стівен Кінґ. А це означає, що магія діє, і дорога з жовтої цегли чекає на нових допитливих мандрівників.
Вікторія Гейко-Черних, бібліотекар ІІ категорії
