Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона
Не бійтесь заглядати у словник –
Це пишний сад, а не сумне провалля.
М.Т. Рильський.
Ріст великих міст, поява нових шляхів і засобів зв’язку на рубежі ХIХ – ХХ ст. дало поштовх уваги до різних наук. Як наслідок виникла необхідність в їх систематизації, в появі енциклопедій, охоплюючи всі галузі людських знань.
«Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона» справедливо вважається однією з кращих дореволюційних універсальних енциклопедій, виданих акціонерним видавничим товариством «Ф.А. Брокгауз – І.А. Єфрон».
В 1889 р. власник однієї з петербурзьких типографій Ілля Абрамович Єфрон за ініціативою професора Семена Афанасійовича Венгерова уклав договір з німецьким видавництвом F.A. Brokhaus про переклад на російську мову великого енциклопедичного словника «Konversations – Lexikon», виданого цим видавництвом. Спочатку передбачалося обмежитися перекладом даного видання та видати всього 16 – 18 томів. Для Словника було відлито особливий шрифт, досить компактний, і разом з тим, легкий для читання, який давав можливість розмістити в томах величезний за обсягом матеріал.
Першим редактором Словника (1 – 8 томів, до літери «В») був запрошений Іван Юхимович Андрієвський (1831-1891), письменник, юрист, історик, педагог, ректор С.- Петербурзького університету, директор СПб. Імператорського археологічного інституту. У передмові до сьомого напівтому читач може знайти біографію цієї скромної людини. В останні два роки свого життя Іван Юхимович більшу частину свого часу приділяв кропіткій праці редагування Енциклопедичного словника. Передавши природничо-наукову і технічну частини окремим спеціалістам, він всю свою енергію, всі свої знання присвятив на покращення і розширення гуманітарного відділу. Видання стало улюбленою справою вченого. Він працював і як редактор, і як рядовий співробітник, і як організатор великого видавництва. Але не довелось йому пожинати плоди своєї праці. Тільки видання досягло бажаної висоти, як його забрала нещадна смерть.
Після смерті І.Ю. Андрієвського видання Словника продовжилося за редакцією професора Ф.Ф. Петрушевського, письменника К.К. Арсеньєва та видатних учених – редакторів відділів.
Видані 8 томів містили майже дослівні переклади на російську мову статей знаменитої німецької енциклопедії Брокгауза. Статті друкувались анонімно і були позбавлені будь-яких оцінок. В рецензіях на перші томи Словника відмічались недоліки, викликані наслідуванням німецькому зразку, давались різкі оцінки, аж до звинувачень у псевдонауковості. Враховуючи критику видавці Словника змінили редакційну політику: вони почали активно залучати російських авторів і вводити авторський стиль викладу матеріалу.
Нова редакція привернула до співпраці широке коло суспільно-політичних діячів і багатьох видатних вчених, таких як Д.І Менделєєв, О.В. Бекетов, А.В. Воєйков, Д.І. Анучин, Ю.М. Шокальський, А.О. Ковалевський, В.О. Соловйов та ін.
З цього часу енциклопедія починає поповнюватися оригінальними статтями, і особлива увага приділяється питанням, які відносяться до історії, культури і географії Росії. Починаючи з 9 тому перекладний матеріал відходить на другий план, стає значно більше фактичного і статистичного матеріалу. Витіснення перекладних статей оригінальними, поява нових авторів відобразились на самому характері видання: із тривіальної енциклопедії воно перетворилося на зібрання найновіших досягнень і відкриттів в усіх галузях науки і техніки. Укладачі Словника – спеціалісти, які очолили спільну роботу над виданням, визначили його стратегію, це перш за все головні редактори і редактори відділів: філософії, біологічних наук, сільськогосподарського, образотворчих наук, музики, географії, політичної економії і фінансів, історії, історії літератури тощо. Стаття, незалежно від того, підписана вона чи ні, чітко в ній виражено авторство, чи вона є у цьому відношенні нейтральною, належить перу конкретної людини. Дякуючи тому, що авторами статей було багато видатних вчених і письменників, вони мають величезну цінність першоджерел. Така, наприклад, стаття Д.І. Менделєєва «Періодична законність хімічних елементів», де вчений детально викладає суть свого великого відкриття.
Матеріал до Словника надавали й українські діячі: І.Я. Франко (у т. 81 було вміщено його велику статтю «Южно-руська література»), М.Ф. Сумцов («Казки», т. 59), Д.О. Граве, Д.І. Багалій, А.Ю. Кримський, П.А. Тутковський. Їх участь забезпечила високий науковий рівень статей по відповідних галузях знань.
«Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона» виходив у світ з 1890 по 1907 роки в Петербурзі. Масштабне видання було здійснено за рекордно короткі строки і складало 86 книг ручної зборки – 82 основні і 4 додаткових півтоми. Видання чудово оформлене – тверде переплетення, з золотим тисненням і дуже хороше поліграфічне виконання, величезна кількість майстерно виконаних ілюстрацій, що є яскравим прикладом мистецтва дореволюційного книговидання. За обсягом (5676 друк. арк.), кількістю статей (понад 100 тис.), тиражем (до 75 тис. примірників), багатством довідкового матеріалу і своїм науковим рівнем, особливо з циклу фізико-математичних і природничих наук, Словник посідав чільне місце серед тогочасних енциклопедичних видань. Це сама велика і авторитетна енциклопедія дореволюційної Росії. Щорічно видавалось 4-5 томів. Великий на ті часи тираж обумовлював широке поширення енциклопедії на ринку, незважаючи на досить високу ціну. За своєю ідеологією Словник надзвичайно еклектичний, він об’єднує на своїх сторінках представників досить різних течій суспільної і наукової думки. В той же час, видання носить досить визначений помірно-ліберальний характер, відображаючи погляди, які панували у верхівці російської дореволюційної інтелігенції. Чимале місце в Словнику займають біографії: діячів природознавства і техніки, лікарів, агрономів, педагогів, мандрівників, письменників, художників, композиторів, державних і політичних діячів. За кількістю біографічних статей він випереджає більш пізнє видання «Большой советской энциклопедии» ( 40 тис. в «Брокгаузі» проти 25 тис. в БСЭ).
Енциклопедії властива вільна манера викладу матеріалу. Елементи белетристики зустрічаються не лише в біографічних статтях, багато з яких читаються як захоплюючі оповідання, але і в наукових. Така розкутість в подачі матеріалу – також наслідок залучення до написання статей найвідоміших вчених того часу, адже, як відомо, найбільш зрозуміло що-небудь пояснити може тільки той, хто сам вільно орієнтується в даній галузі.
Разом з тим, варто відмітити, що в статтях на теми з історії, мистецтва, літератури і т.д. така манера інколи поєднується з порушенням принципу об’єктивності: тобто у висвітленні питання автори привносять розхожі для того часу або свої власні оцінки.
Велика кількість статистичної і фактичної інформації, детальні бібліографічні довідки і біографічні статті добре відомі всім, хто хоч раз звертався до цього багатотомного видання.
«Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона», як і багато інших, звичайно, можна знайти в Інтернеті. Але щоб побачити і потримати в руках «ті самі» видання словників і енциклопедій, якими зачитувались освічені люди кінця ХIХ – початку ХХ ст., варто відвідати Наукову бібліотеку Уманського НУС.
Надіємось, що «Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона» стане не лише приємним, але і корисним доповненням у науковій діяльності чи просто потрібною книгою на вашому робочому столі.
Варвара Охмак,
провідний бібліотекар
