Голокост. Цього не можна забувати
Голокост – масове знищення нацистами єврейського населення Європи (у приблизному перекладі з грецької це слово означає "всеспалення", інше значення – катастрофа). 60% єврейського населення Європи піддалися систематичним переслідуванням і знищенню в Німеччині і на захоплених нею територіях в 1933-1945 роках.
Саме 27 січня 1945 року війська визволили найбільший з гітлерівських концтаборів Освенцим, розташований в 70 кілометрах від Кракова. Всього у фашистських таборах смерті було знищено шість мільйонів євреїв і мільйони людей інших національностей.
Дізнавшись про Освенцим світ здригнувся. Через нього пройшли, як свідчать документи Нюрнберзького процесу, 2,5 мільйона людей 90% з яких були євреї.
Для України печальним символом Голокосту є Бабин Яр. Під час другої світової війни фашисти використовували це урочище як місце масових розстрілів. Корінні кияни пам’ятають про страшні події вересня 1941 року, коли Київ окупували німецькі війська.
Загалом, наприкінці вересня – початку жовтня 1941 року, фашисти розстріляли на колишній північно-західній околиці Києва понад 30 тисяч самих лише євреїв. За час всієї окупації Києва щовівторка і щоп'ятниці гітлерівці везли сюди на знищення людей вже без розрізнення національностей. Бабин Яр, як місце масових страт, проіснував рівно два роки – з 29 вересня 1941 року по 29 вересня 1943 року. Кількість жертв, тільки за приблизними оцінками, перевищує 150 тисяч людей.
Україна – одна з держав Східної Європи, єврейське населення якої понесло чи не найбільші втрати в період другої світової війни. Довгий час у нас було накладено табу на згадування, вивчення історії Голокосту. Але сьогодні ми живемо в країні, де молоде покоління має можливість формувати світогляд в умовах толерантності, культури миру, належного ставлення до полікультурних, загальнолюдських цінностей.
Голокост – це жах, біль, смерть. Він не повинен повторитися. Але пам'ять про мільйони невинно загублених людей житиме завжди. А ті, що лишилися в живих, самим своїм життям несуть нам найважливішу думку: про тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не святкуватиме перемогу.
Наталія Поліщук,
бібліотекар
