Грюнер Макс Миколайович – вчений генетик-селекціонер
(до 150-річчя від дня народження)
Грюнер Макс Миколайович народився 18 грудня 1868 року в м. Таллін (Естонія). Навчався в Московській Петровській сільськогосподарській академії, яку закінчив в 1893 році. По закінченню навчання поїхав працювати агрономом у Смоленську губернію. В 1906 році переїхав у власний маєток с. Кропивни Немирівського району Вінницької області, де на площі 75 гектарів заклав плодовий сад і розсадник. В роки Столипінської реформи передав свою садибу Немирівському земству.
У 1924 році поїхав у наукове відрядження до Німеччини вивчати організацію цукрової промисловості. Після повернення працював на Мліївській дослідній станції.
У 1927 році М.М. Грюнеру присвоїли вчене звання професора і призначили завідувачем кафедри генетики і селекції, а згодом кафедри плодівництва Уманського плодово-ягідного інституту. В цей час вийшли друком наступні праці Грюнера: «Семеноводство важнейших хлебных растений и сахарной свеклы» (1927), «Насінництво»(1930), «Організація зрошення городніх культур» (1930), які зберігаються в фондах Наукової бібліотеки Уманського НУС.
Книга «Семеноводство важнейших хлебных растений и сахарной свеклы» складається з двох розділів. В першому автор описує якості насіння, які зумовлюють його сортову цінність. Другий розділ розглядає шляхи та методи за допомогою яких можна підвищити ці якості. В книзі повністю описані технічні правила сортовипробування насіння, які розроблені Союзом Німецьких Дослідних Станцій. Макс Грюнер намагається розібратись в спірних питаннях експериментальних досліджень, їх причинах та формулює свої висновки.
В книзі «Насінництво» автор описує морфологічні біологічні та сортові властивості насіння, лабораторний контроль та організацію насінної справи, особливості насіневого господарства, розмноження елітних матеріалів. В окремі розділи виділено насінництво зернових, зернобобових, коренеплідних культур, насінництво картоплі та кормових трав. В книзі зібрано багатий матеріал зарубіжних селекціонерів. Автор використав всю відому на той час літературу з питань насінництва і ретельно і докладно описав технічні спостереження німецьких дослідників у цій галузі.
В книзі «Організація зрошення городніх культур» Грюнер описує вимоги городніх культур до води, що витрачається на зрошення від добору культур та сортів, кліматичних умов, кількості й розподілу на протязі року опадів, від рівня грунтової води, від прохідності та рельєфу грунту, джерела надходження води та споруд, за допомогою яких, вода подається до місця зрошення.
Виділяє й детально описує чотири головні способи зрошення: а) затоплення, коли воду напускають на зрошувальну ділянку, яка просочується на певну глибину; б) вода тече по поверхні зрошувальної ділянки суцільним шаром, або в борознах по міжряддях; в) воду пускають по рівчаках, що перерізують ділянку, грунт відволожується у наслідок інфільтрації води в горизонтальному напрямку, через стінки рівчаків; г) зрошення дощем, коли вода розпиляється в повітрі та падає на ділянку дощем.
Марія Фіткаленко,
провідний бібліотекар
