І словом, і пером

Історія мого життя складає
частину історії моєї Батьківщини.
Тарас Шевченко

Продовжуючи співпрацю з факультетом агрономії, 13 березня в читальній залі Наукової бібліотеки відбувся цікавий захід, присвячений 204- річчю від дня народження Т.Г. Шевченка. Студенти переглянули документальний фільм «Великі українці. Тарас Григорович Шевченко». Огляд літературної виставки «І пензлем, і пером» для першокурсників провела провідний бібліотекар Михайлова Н.В. Студенти були ознайомлені з цікавими книжками, які знаходяться на абонементі художньої літератури.

Творчість геніальних письменників невичерпна. Кожне нове покоління, з точки зори своєї епохи, шукає і знаходить у спадщині геніїв нові риси і особливості, які не могли бачити попередники, дивлячись під іншим кутом зору.

Цілий світ визнає Тараса Шевченка одним з геніїв людства. Прекрасно сказав про причини цього вірменський письменник Гарегін Севунц: «Шевченко схожий на сонце, а сонце належить всім».

Творчість Тараса Григоровича складна, набагато складніша, ніж може здаватись на перший погляд, бо в своїх глибоких філософських узагальненнях він піднімається до вершин людського мислення.

Український поет Максим Рильський писав: «Я пам’ятаю, як за мого дитинства плакали сільські дівчата над «Катериною», як затаївши дух, слухали селяни «Наймичку» і «Гайдамаків»… Шевченко для них був не великий поет (багато з них і слів таких не знали) – він був свій чоловік».

Найвищим апофеозом народної любові до Шевченка стали знаменні слова «Присвяти» Івана Франка.

«Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Десять років він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду.

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйоні людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко».

Ці слова були написані Іваном Франком 104 роки тому, навесні ювілейного 1914 року.

Олександр Якович Кониський – автор першої ґрунтовної біографії поета Шевченка . « Тарас Шевченко – Грушевський : хроніка його життя», яка була видана у Львові у 1898-1901рр. і сьогодні цікава сучасному читачеві. Цю працю високо оцінили Іван Франко та Агафангел Кримський.

Створення Олександром Конинським гімну «Молитва за Україну», покладеного на музику Миколою Лисенком, також припадає на період його праці над дослідженням життя та творчості Т. Шевченка.

Творчість Кониського довгий час була під забороною, крім кількох поезій. А монографію «Тарас Шевченко – Грушевський» було видано у Києві лише в 1990 році. В нашій бібліотеці зберігається видання 1991 року.

Талановита монографія видатного шевченкознавця Павла Івановича Зайцева своєчасно не дійшла до свого читача. Внаслідок драматичного перебігу історичних подій на Україні. Книга розкриває перед читачем новий, нетрадиційний образ Шевченка і водночас повертає із забуття добре ім’я своєму автору.

Призабута нашими читачами книга «Топоніміка України в творчості Тараса Шевченка». Автор цього видання – Фененко Микола Васильович, український краєзнавець. В книзі описані цікаві дослідження творчості великого Кобзаря. Автор переконливо показує, що вживання топонімів (власних географічних назв) у творах Шевченка пов’язане з певними ідейними і художніми завданнями. У чотирьох творах, вміщених у «Кобзарі» видання 1940 року («Думи мої, думи мої», «До Основ’яненка», «Іван Підкова» і «Тарасова ніч») 17 разів згадується Україна.

«Образ Шевченка має бути в кожній родині» – наголосила Наталія Василівна і показала студентам сімейну реліквію – портрет Кобзаря, намальований в далекому воєнному 1943 її мамою. Ровесниця сьогоднішніх слухачів мешкала у Володимирській області. Вона знала, поважала творчість українського Кобзаря. Завершуючи свою розповідь, Наталія Василівна прочитала вірш, який вивчила в дитинстві зі соєю російськомовною мамою.