Історична година «Вітрила честі, що дають нам крила»
З вищої точки зору описати людину взагалі неможливо, адже в ній зосереджений цілий всесвіт.
Томас Гарді
18 квітня у бібліотеці Уманського національного університету садівництва відбулась історична година «Вітрила честі, що дають нам крила», присвячена 140-річчю від дня народження Дмитра Дмитровича Леванди, українського морського офіцера, капітан 2-го рангу Військово-морського флоту Української Народної Республіки. Історичний екскурс підготувала і провела провідний бібліотекар Наталія Михайлова.
На захід були запрошені студенти факультету агрономії. Затамувавши подих студенти слухали історію життя людини, яка пов’язана з історією нашого навчального закладу (хоча й дещо опосередковано), з історією міста.
Дмитро Дмитрович Леванда народився 17 квітня 1884 в містечку Умань, Київської губернії у родині викладача сільського господарства, а з 1885 року директора Уманського училища садівництва і землеробства Дмитра Семеновича Леванди. Вихованням сина більше займалась мати – Марія Максимівна. Батько майже пів століття опікувався справами навчального закладу і його вихованцями.
Про дитячі роки Дмитра Леванди учасники історичної години «Вітрила честі, що дають нам крила» дізналися зі спогадів його двоюрідного брата Миколи Анциферова: «Коли я порівнював наш будинок із домом маминої сестри, я не міг не бачити різниці. Там була вічна метушня, в устрої життя не було нічого чинного. В тому будинку було більше життя. Діти маминої сестри – Маруся та Митя – вносили багато молодого галасу. Тітка Маша любила приймати гостей, і мені здавалося, що двері софіївського будинку не зачиняються». Жила сім’я Леванди в старому приміщенні бібліотеки, де нині розміщуються деканати факультету лісового і садово-паркового господарства та інженерно-технологічного факультету.
Бібліотекар Наталія Михайлова розповіла, що, народившись у сухопутній Умані, Дмитро Леванда з дитинства марив морськими просторами, тому після закінчення уманської гімназії юнак обирає вступ до Морського кадетського корпусу, після закінчення якого служить на міноносці «Сміливий».
Із проголошенням Української Народної Республіки Дмитро Леванда і словом, і ділом підтримав державотворчі настрої та націоналістичні ідеї новостворенного уряду. Так, у статті, надрукованій у «Літописі червоної калини» №№ 7-8 за 1937 рік «Український рух на Фльоті Північно-Ледового Океану у 1917 році (20 років тому)», заходимо цікаві факти: «…в українському ж русі на фльотилі брав участь капітан II рангу Дмитро Леванда з Умані. У 1920 році він … був призначений начальником відділу головного Морського Штабу – Головної в.-морської управи». Стаття проілюстрована кораблями, які підняли українські прапори. А ще якісна фотографія Дмитра Дмитровича Леванди з підписом: «Капітан ІІ рангу Дмитро Дмитрович Левандо. Походив зі старої козацько-шляхотської родини з Уманщини».
Після поразки революції 1917–1921 став уряд Української Народної Республіки Дмитро Дмитрович Леванда потрапляє в еміграцію спочатку у Литві, потім у Польщі. На території Польщі опинилося приблизно 40 тисяч вояків армії УНР та членів їх родин. Вони пройшли жахливі умови таборів інтернування, потім – бідність і невлаштованість.
Дмитро Дмитрович Леванда помер в еміграції у Польщі. Місцем вічного спокою для нього став православний цвинтар на Волі у Варшаві.
Матеріал з Вікіпедії про Дмитра Дмитровича Лаванду дуже стислий. Як морський пісок крізь пальці, через величезні відстані часу, сплило багато сторінок цікавої і героїчної історії нашої країни. Історія, яка починалась в нашому місті, яка пов’язана з нашим навчальним закладом, має право на існування у нашій пам’яті, у нашій свідомості. Розрізнені свідчення про життя Дмитра Дмитровича Леванди, для якого честь була понад усе, як пазли складаються в гідну картину людської долі…
Наталія Михайлова, провідний бібліотекар
