Історія в мініатюрі: до Всесвітнього дня пошти
Всесвітній день пошти одне з щорічних міжнародних свят, встановлених Всесвітнім поштовим союзом у 1969 році.
А все починалось у далекому 1874 році, 9 жовтня, коли була укладена Бернська угода, яка заснувала Всесвітній поштовий союз з штаб-квартирою в м. Берні (Швейцарська Конфедерація). Рішення затвердили делегати з 22 країн Європи, Північної Америки та Єгипту.
У 1984 році назва «День Всесвітнього поштового союзу» була змінена на «Всесвітній день пошти».
Всесвітній поштовий союз є спеціалізованим агентством ООН, який опікується наданням універсальної поштової служби. На сьогоднішній день Всесвітній поштовий союз налічує у своєму складі 189 країн, серед яких і Україна.
Пошта це не тільки доставка листів, посилок, бандеролей, грошових переказів, газет та журналів – це віддзеркалення життя людства. Пошта єднає людей, країни і континенти.
Одним з атрибутів пошти є конверти і марки, які можна назвати історією в мініатюрі. Вони розповідають про історичні події, про цікавих людей, досягнення науки і техніки, нагадують про стан екології, проблеми збереження тваринного та рослинного світу та багато іншого.
Існує цікава світова практика, коли починаючи з 9 жовтня триває Міжнародний тиждень листа, протягом якого рідні та близькі люди надсилають один одному вітальні листівки. Добре б було розпочати таку справу і в нашій державі, адже можливо комусь так не вистачає кількох теплих слів, простої уваги, вчасної підтримки. Колись листівки дбайливо зберігали і перечитували.
Час багато чого змінює. Вражає, що міжнародна пошта говорить 6 800 мовами своїх користувачів і є найдовшою мережею доставки листів, посилок. Хоча новітні технології змусили людей перейти на електронне листування, пошта, в класичному розумінні, тримає свої вікові позиції. Мільйони людей по всьому світу продовжують надсилати листи.
Сьогодні уже ніхто не скаже, коли саме з’явилась пошта. Ми знаємо про глиняні дощечки, про голубину пошту, про грецькі амфори, які з посланнями занурювали у морські хвилі. Треба згадати кур’єрів, які несли радісні, або неприємні вісті пішки від одного міста до іншого. Іноді, знесилені, вони помирали, передаючи вчасно послання. Згадайте Філіпида, який приніс в Афіни звістку про перемогу у битві при Марафоні. Відтоді супердовгі змагання з бігу називають марафонськими дистанціями.
Історія розповідає нам, що слово пошта означало станцію, де змінювали втомлених коней, або передавали посилки і листи від одного кур’єра до іншого.
Вже 352 роки існує пошта в Україні, згідно «Глухівських договірних статей», підписаних Дем’яном Многогрішним з московітами у березні 1669 року. Уже у 1674 році на київському Подолі існував поштовий двір, у стайні якого тримали постійно 40 коней.
У 1765 році була заснована на Лівобережжі державна кінна пошта.
Перша поштова контора була відкрита у 1775 році у Києві, яка згодом стала губернським поштамтом.
Сьогодні на нашій планеті існує близько 650 000 поштових відділень, в яких працюють понад 5,3 млн. працівників. На цій ниві плідно працюють разом з державними і приватні установи. Інтернет не може замінити пошту, але осучаснити її, розповсюдити цікаві факти, пов’язані з історією пошти йому під силу.
Всесвітній поштовий союз з 1971 року проводить міжнародний конкурс листів молоді з різною тематикою. Імена переможців оголошуються у Всесвітній день пошти. У 2016 році майже 1 мільйон учасників з 64 країн світу писали за темою «Напишіть лист самому собі – 45-річному». «Уявивши, що ви радник нового Генерального секретаря ООН, визначте головну сучасну проблему світу та порадьте йому, як її вирішити» такою була тематика конкурсу 1017 року. У 2020 учасники конкурсу мали висвітлити своє ставлення до навколишнього світу: «Напиши листа дорослому про світ, в якому ми живемо».
З 9 жовтня розпочинається «Міжнародний тиждень листа».
На книжковій виставці «Напиши мені листа! Він зігріє мою душу…», яка з 11 жовтня розгорнута у музейній кімнаті бібліотеки ви можете ознайомитись з листуванням славетних українців: Тараса Шевченка, Лесі Українки, Агатангела Кримського. Переглянути філателістичну колекцію – історію в мініатюрі. А ще спробувати написати листа пером з минулого.
«До зустрічі!» такими словами хочу завершити імпровізований лист до читачів університетської бібліотеки.
P.S. 11 жовтня до музейної кімнати завітали студенти факультету агрономії з кураторами груп. Дізнались про історію і сучасність міжнародної та української пошти, спробували написати листи до своїх матусь, зробити вишукані малюнки пером. Все робилось вперше і було цікаво. Година промайнула дуже швидко, залишивши приємні спогади.
З повагою Наталія Михайлова, провідний бібліотекар
