-= Меню =-

Книжкова виставка до 175-річчя від дня народження Панаса Мирного

«З появою романів і повістей Панаса Мирного в українську художню прозу ринула повінь народного життя з усім розмаїттям людських характерів, із істинністю народного мислення, з незвичайно багатим емоційним світом простих людей.»

                                                                                                                              Олесь Гончар

Бібліотека Уманського національного університету садівництва до 175-річчя від дня народження Панаса Мирного презентує на абонементі художньої літератури книжкову виставку «Основоположник українського соціально-психологічного роману». Шановні читачі, на Вас чекає зустріч з безсмертними літературними творами Панаса Мирного, які давно стали золотим фондом духовності нашого народу. 

   

Панас Мирний (літературний псевдонім Панаса Яковича Рудченка) – український письменник, публіцист, драматург автор і основоположник соціально-психологічного роману.

Літературна спадщина Панаса Мирного – це унікальні для свого часу твори, що не втратили своєї актуальності сьогодні.

Панас Мирний народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Кілька років навчався в Миргородському парафіяльному, а згодом у Гадяцькому повітовому училищі.

У 1863 році Панас Рудченко починає працювати в Гадяцькому повітовому суді. 1864 року займає посаду помічника бухгалтера у повітовому казначействі, а з часом отримує таку ж посаду в Миргородському казначействі. З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті.

Перші його твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), під псевдонім Панас Мирний, друкуються у львівському журналі «Правда» за 1872 рік у № 5.

…Ти першая
Хорогву підняла
За святеє право в світі;
На ворогів встала
За воленьку братів менших,
За правду, за віру!..
Як же тебе не любити?!
Чия душа щира,
Чиє серце не заграє,
Душа не зрадіє,
Що те давнє твоє право
Тепер тільки сіє
Добра доля… Дай же, боже,
Щоб на твоїй ниві
Зацвіли ще й святі квіти
Науки й любові!

У ранній повісті «Лихий попутав» розповідається про життя дівчини сироти, яка цілий вік робить на людей і просвітку не знає. Панас Мирний протягом усього свого життя вболівав за жіночу долю. 19 лютого 1970 року він записує у щоденнику: «Я часто задумуюсь над жіночою долею: та ж людина, а життя зробило з неї рабу-невільницю. Накипівша у серці туга, надломлюючи душу болість від витребеньків свого повелителя часто і густо виливається тим живим сріблом, тією щирою пшеницею – тихим, тяжким і важким поспів’ям…»

Панас Мирний також створив нові теми в українській літературі. Так, вже у повісті «П’яниця» (1874) він розповів про трагічну долю дрібного чиновника, вихідця із селянського середовища. Крім дослідження психології персонажа, Мирний вперше ставить проблему адаптації простої порядної людини з села до міста. Пізніше ця тема буде розвинена в геніальному романі «Повія» на прикладі долі селянки, що потрапила до міста.

Традиційна тема взаємовідносин селянства і дворянства письменником по-новому розкривається в повістях «За водою», «Голодна воля», «Лихо давнє й сьогочасне», багатоплановому романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Тема «маленької людини» яскраво відображена у таких творах Панаса Мирного: «Анюта», «Жидівка», «Народолюбець», «П’яниця», «Повія» та ін.

Ласкаво й ніжно Панас Мирний писав про дітей, про їхні чисті жадання, мрії, добрі порухи серця. Отаким чудовим і сердечним є семилітній хлопчик Пилипко з оповідання «Морозенко». Читача глибоко вражає трагічний зміст цього твору.

Крім прози, Панас Мирний створив ряд драматургічних творів, один з яких «Лимерівна» був поставлений на сцені. Також перекладав українською мовою «Король Лір» В. Шекспіра, «Пісню про Гайавату» Г. Лонгфелло, здійснив оригінальний переспів «Слова о полку Ігоревім» – «Дума про військо Ігореве».

Також написав близько 300 віршів. Але свою поезію Панас Мирний називав «нікчемним віршуванням».

Проникливі рядки з вірша «До музи» Панаса Мирного дають сучасному читачеві відповідь, чим може стати його літературна творчість для кожного з нас:

Я знову повертаюсь до тебе, моя ти утіхо єдина,
До твого пророчого слова і рідної красної мови.
Багато дала ти мені підпомоги на сьому широкому світі –
В моїм непривітнім житті ти була провідною зорею.

Наталія Михайлова, провідний бібліотекар

Останні новини Наукової бібліотеки


  • 24.05.2024 У бібліотеці УНУС вшанували пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу