Книжкові пам’ятки у фондах Наукової бібліотеки Уманського НУС

Книжкові пам’ятки – це своєрідна духовна скарбниця людства, його колективна пам’ять. Зберегти їх, створити ключі до розкриття вміщеної в нихінформації, зробити доступними сучасним та майбутнім споживачам документний спадок минулого – обов’язок усіх бібліотек, які мають фонди книжкових пам’яток. Вагоме місце у структурі універсальних фондів Наукової бібліотеки  університету, що відзначаються солідним науковим та культурологічним потенціалом, займають довідкові видання. Саме вони є базою для вивчення універсальних галузей знань, без чого неможливий як розвиток науки, так і система підготовки кваліфікованих кадрів.

Докладніше розглянемо одне з найвідоміших у світі довідкових видань – ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ СЛОВНИК БРОКГАУЗА І ЄФРОНА.

Знання і мудрість, які накопичувалися людством віками, нині відображено саме в томах цього словника-енциклопедії. Він з’явився більше 125 років тому назад, але велика кількість його статей не застаріли до цього часу – мало того, вони цікавіші і змістовніші, чим подібні сторінки із енциклопедій, створених пізніше. Значна насиченість словника фактичним матеріалом, велика кількість бібліографічних відомостей зберігають за ним значення важливого довідкового видання, не зважаючи на солідний вік.

Два імені – Брокгауз і Єфрон - злились для нас в єдине ціле, вони уявляються нам співавторами, як Ільф і Петров, або брати Стругацькі, або брати Гонкури. Хоч як це не дивно, Фрідріх Арнольд Брокгауз і Ілля Абрамович Єфрон не були знайомими, та й знати один одного не могли, бо жили не тільки в різних країнах, але і в різні часи.  ФРІДРІХ АРНОЛЬД БРОКГАУЗ (4 травня 1772 – 20 серпня 1823, Дортмунд, Німеччина) – німецький видавець, засновник видавничої фірми «Брокгауз» і видавець Енциклопедії Брокгауз. Відвідував місцеву гімназію, потім вивчав торгову справу в Дюссельдорфі, а в 1793 р. поїхав в Лейпціг, де протягом двох років старанно займався науками і вивченням нових мов. В Дортмунді він заснував в 1795 р. оптову торгівлю англійськими мануфактурними товарами, яку в 1802 р. перевів в Амстердам.

Маючи особливу слабкість до книготоргівлі, 15 жовтня 1805 р. в Амстердамі Брокгауз заснував підприємство з видання і торгівлі німецьких книг. З 1814 р. книготорговельна фірма Брокгауза переїхала в Альтенбург, а з 1818 р. – в Лейпціг. На той час вона відігравала керівну роль на світовому книжковому ринку. Видавнича продукція Брокгауза, яка видавалась майже на всіх європейських мовах, охоплювала всі види друкованих видань і всі галузі знань, кількість тільки назв книг досягала 7000. Технічно видання Брокгауза завжди вирізнялись високою якістю шрифту, паперу, малюнків і переплетіння. Книготорговельні операції видавництва поширюються далеко за межі Німеччини. Воно стає комісіонером більше 200 фірм, веде досить широку роздрібну торгівлю, має антикваріат і відділення в Берліні, Вені, Парижі і Лондоні. Все своє життя Брокгауз боровся за свободу друку, проти цензури, але не завжди був у цій боротьбі переможцем. Вважають, що це підірвало здоров’я відомого видавця і він помер у віці 50 років. Видавництво перейшло в руки його старших синів Фрідріха і Генріха, потім до внуків і правнуків. В 1890 р. виникла нова гілка могутнього стовбура: в Петербурзі було створено спільне підприємство «Брокгауз і Єфрон». Нащадки Брокгауза стали компаньйонами Іллі Єфрона, російського видавця і просвітителя.

ІЛЛЯ АБРАМОВИЧ ЄФРОН (1847, Вільно, Російська імперія – 19 квітня 1917, Петроград) – один з найбільш відомих дореволюційних російських типографів і книговидавців. Отримав домашню освіту під керівництвом батька, витримав екзамен і отримав атестат зрілості в ломжинській гімназії. Потім слухав лекції у варшавській Головній школі. З 1907 р. був членом Товариства наукових єврейських видань. В 1880 р. І.А. Єфрон купив типографію в Петербурзі Разом з німецькою видавничою фірмою Брокгауз заснував у 1889 р. акціонерне видавниче товариство «Ф.А. Брокгауз – І.А.Єфрон», яке видало практично всі великі російські енциклопедії того часу, в тому числі «ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ СЛОВНИК БРОКГАУЗА І ЄФРОНА» (Петербург, 1890–1907) – найповніше російське універсальне енциклопедичне видання, яке справедливо вважається одним з кращих у світі і яке до цього часу зберігає своє довідкове значення. Прототипом словника було взято відомий «Konversations – Lexikon» («Розмовний лексикон») Брокгауза, який видавався у Німеччині уже 13-им виданням. Спочатку передбачалося обмежитися перекладом цього видання і видати всього 16-18 томів, але вже з 3-го тому план видання було розширено: збільшено кількість слів і статей, відсутніх в німецькому оригіналі.

Для видання було відлито особливий шрифт – компактний і легкий для читання. Енциклопедичний словник виходив у двох варіантах: дорогий – 41 основний том і 2 додаткових (менша частина тиражу) і менш розкішний - повний комплект у 86 томах (82 основних томи і 4 додаткових напівтоми) з більш скромним оформленням, хоч і виданих у напівшкіряних переплетеннях з узорним золотим тисненням. Він був розрахований на заможні верстви населення – інтелігенцію, великих чиновників, дворян, купців. Основними споживачами Словника стали академічні, університетські бібліотеки, високооплачувана інтелігенція. Енциклопедичний словник поширювався за підпискою, гроші виплачувались підписчиками при одержанні томів, що було вдалим нововведенням і сприяло підвищеному попиту на Словник. З 1890 по 1907 рік щорічно виходило в світ від чотирьох до п’яти томів. І хоч Словник мав досить високу ціну, він завоював величезну на той час популярність: 30-тисячний тираж швидко осідав на книжкових полицях інтелігенції. Енциклопедія містить величезну кількість майстерно виконаних кольорових і чорно-білих ілюстрацій та карт.

«Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона» не лише не поступався німецькому «Брокгаузу», французькому «Ларусу», англійській «Британніці», але в чомусь і переважав їх, відрізняючись широтою тематичного охоплення і глибиною викладу новітніх наукових відомостей.

Словник давно став символом енциклопедичних видань, якості і правдивості інформації, а також універсальності та повноти змісту. Він займає належне місце серед видань, які заслужили високу оцінку як сучасників, так і визнання читачів, які звертаються до нього протягом багатьох десятиліть.

Строк видання словника – 17 років (4-5 напівтомів в рік).

Роки видання – 1890–1907.

Об’єм – 86 напівтомів (82 основних і 4 додаткових).

Загальна кількість статей – 121240.

Кількість персональних статей – більше 40000.

Кількість ілюстрацій – 7800 ( в тому числі кольорових на окремих листках).

Кількість карт – більше 235. Кількість перевидань – 52 назви.

Співробітники – 744 людини. Тираж окремих видань- від 12 до 150 тис.

В наш час ця праця залишається чудовим пам’ятником публіцистики, яка багато раз перевидавалась, в тому числі і в електронному виді. З кінця ХХ ст. весь словник був оцифрований і став доступним для ознайомлення і вивчення в Інтернеті.

Варвара Охмак, провідний бібліотекар