Королева епатажу або чарівний монстр
До 85-річчя з дня народження Франсуази Саган
Я пишу інстинктивно, як живу або дихаю
Франсуаза Саган – одна з найбільш чуттєвих і скандальних письменниць Франції, автор знаменитих романів «Здрастуй, смуток!», «Трохи сонця в холодній воді», «Через місяць, через рік», «Чи любите Ви Брамса?», «Янгол-охоронець», «Сигнал до капітуляції», «Невиразна посмішка», азартна марнотратка життя і чарівний монстр французької літератури.
Вона справді була такою – любила швидкість, азартні ігри і ненавиділа правила. В цьому не було ніякої піар-стратегії. І це багато в чому підтримувало інтерес до Саган протягом десятиліть. Тобто, справа не лише у творчості. Хоча написала Саган багато – близько 40 книг прози, майже півтора десятка п'єс і сценаріїв, кілька десятків пісень і незліченну кількість статей та есе для журналів. По суті вона була експериментатором, зважилася жити на свій власний страх і ризик – за межами традицій і суспільних умовностей. Чи варто було воно того? Питання філософське. Але у французькій літературі Саган зайняла, можливо скромне, але своє місце, стала однією з найбільш чуттєвих і відвертих письменниць XX століття.
Франсуаза Саган народилася в 1935 році на півдні Франції. Її батько керував бізнесом, а мати була дочкою заможних землевласників. Типова буржуазна сім'я, яка цілком спокійно пережила окупацію країни німецькими військами далеко від столиці, і після закінчення війни повернулася в свій шикарний будинок в 17-му окрузі Парижа – одному з найбільш благополучних.
Франсуаза вчилася в декількох приватних школах і всюди залишала про себе не найкращі спогади. Вона володіла гнучким розумом і багатою уявою, до того ж з дитинства багато читала. Наприклад, Сартра прочитала в 14 і була дуже вражена. Він на все життя залишився улюбленим філософом Саган. Однак навчанням Франсуаза займалася завжди неохоче. Знайомство з Сартром стало підживленням для її юного скептицизму і з відчаєм молодості вона кинулася випробовувати себе і долю.
Псевдонім майбутньої письменниці подарував один з її улюблених авторів – Марсель Пруст, прототипом однієї з героїнь якого була герцогиня Доротея Саган – знаменита світська левиця епохи Наполеона Бонапарта. Справжня ж прізвище Франсуази –Куаре.
Після публікації першого роману Франсуази «Здрастуй, смуток! – письменник Франсуа Моріак назвав її в своїй рецензії «чарівним монстром» французької літератури. І прізвисько, і звучне аристократичне прізвище Франсуазі пасували…
«Я ніколи не буду знати достатньо, ніколи, щоб бути абсолютно щасливою, ніколи, щоб мною опанувала якась пристрасть, яка захопила всю мою душу ... Але ці хвилини щастя, злагоди з життям, якщо їх правильно назвати, виконують роль покривала, ковдри з клаптиків та втіхи, яку натягують на оголене тіло, загнане і тремтяче від самотності ».
Відома романістка спиралася на традиції французької літератури. За довгу історію свого існування французька література створила свої традиції і закони. Саган не стала від них відступати, вона творила в звичному руслі любовних історій, використовуючи багатовіковий досвід попередніх поколінь.
Художник Брент Хейтон
Саган – французька письменниця, національна приналежність якої яскраво виражена в її творчості. Вона фіксує психологію певного середовища і епохи. Вона дуже чутлива до настрою і внутрішніх потреб своїх сучасників. Герой її творів нічим не вирізняється серед інших, він звичайна людина, а не обранець. Його життя складається з подій, які не мають суспільно-історичного значення. Письменниця показує свідомість і сприйняття звичайного француза, область звичайних почуттів, вишуканих і пересічних одночасно. Кожен твір Франсуази Саган – це історія кохання, в своїй творчості вона створила найрізноманітніші її варіації.
Художник Брент Хейтон
Молода письменниця виявилась розумним і цинічним спостерігачем. Вона писала про «пороки» й насолоду, не займаючи моральну позицію засудження, але сміливо розкриваючи ту порожнечу і безглуздість, які неминуче встають за ними. Навіть якщо зовні та сама Франція в своїх кращих проявах – літо, шикарна вілла і тепле море за вікном.
В 69 років Франсуаза Саган померла на самоті.
Щастя швидкоплинне і неправдиве,
вічним буває лише смуток.
Кажуть, що в житті Франсуаза Саган боялася лише забуття. І саме цього з її творчістю не станеться ніколи.
Олена Рудковська,
бібліотекар
