КВІТИ – ОКРАСА НАШОГО ЖИТТЯ

( до 60 – річного ювілею виставки квітів в м. Умані )

В історії квітів – частина історії людства

Ауербах

Восени 2018 року відбудеться святкування важливої події в житті нашого міста – 60-річного ювілею виставки квітів, перша з яких відбулася в Умані наприкінці літа у далекому 1958 році і яка започаткувала хорошу традицію – влаштування в подальшому таких виставок щорічно. Трохи історії.

Першим місцем розташування виставки був міський Будинок культури і дата її проведення – 3 серпня 1958 року. Ініціативу щодо її проведення подав доцент Уманського сільськогосподарського інституту Ніколаєв Валентин Федорович і жіноча рада агітпункту № 4 (голова ради Борисова ). Метою виставки був обмін досвідом, показ досягнень окремих організацій і квітникарів-любителів у квітництві – галузі, що мала і має надзвичайно важливе значення в красі й культурі наших міст і сіл.

В ній взяли участь школи, установи, організації, квітникарі-любителі.

Квіти – одне з найпрекрасніших творінь природи, дивовижні її дарунки, вбрання рідної Землі, нашої планети. Це наші справжні супутники – ніжні, чарівні, хвилюючі. Квіти наші обереги, окраса життя, символи української землі, історія нашого народу.

Художники, композитори, поети, фотографи зверталися і звертаються до цих чудових скарбниць нашого життя. В наш час квіти – творіння людських рук, розуму і фантазії, творіння для людини.

Саме з цим і зустрілися відвідувачі міської виставки квітів. Вони стали учасниками цього своєрідного уманського свята природи. Багато людей з великим задоволенням оглядали чудові квіти, вирощені руками квітникарів-любителів. Хороші експонати представили Борисова (гладіолуси ), Сухобрус (жоржини), але найбільше зачарували відвідувачів цієї чудової, прекрасної виставки гладіолуси, вирощені доцентом сільськогосподарського інституту Ніколаєвим Валентином Федоровичем. Подовгу затримувалось багато людей біля його стендів, а потім знов по кілька разів поверталися до нього і все не могли надивитися, налюбуватися його прекрасним творінням, відірватися від цієї ‘‘казки в дійсності’’ ( так потім написала про свої враження від побаченого до газети ‘‘Уманська зоря’’ одна з відвідувачок ). Не мали собі рівних гладіолуси ‘‘Атласний’’, ‘‘Рим’’, ‘‘Елегія’’, ‘‘Сільва’’, ‘‘Абу Хасан’’, ‘‘Ольга Чехова’’, ‘‘Синя Орхідея’’ та ін. Його пухнасті, розкішні жоржини різнобарвним дивом прикрасили міське свято квітів – кольору бузкового туману, рожево-полум’яні, сонячно-жовті, палаючі жовтогарячі, сніжно-білі та ін.

Валентин Федорович ще в дитинстві любив займатися вирощуванням квітів, в цьому йому допомагав батько і близьке оточення. Вчений, знаний дослідник у галузі субтропічного рослинництва, кандидат біологічних наук, професор, ботанік, вчений-селекціонер у галузі квітникарства, все своє життя займався вирощуванням квітів.

Працюючи в Уманському сільськогосподарському інституті імені О.М. Горького ( 1954 – 1964 рр.) В.Ф. Ніколаєв з колегами та студентами розгорнув вивчення своєї багатої колекції декоративних квіткових рослин: тюльпанів (понад 200 сортів), гладіолусів та жоржин (майже по 100 сортів кожної з культур), півників, флоксів, півонії, нарцисів, лілей тощо. З ранньої весни до пізньої осені працював він з студентами в колекційному розсаднику кафедри ботаніки. Крім вивчення біології квіткових культур, науковець проводив їх селекцію. Ще в таджицький період життя (1946-1953 рр.) , Валентин Федорович захопився збиранням колекції гладіолусів. Він глибоко вивчав світові і вітчизняні їх види та сорти для використання в практиці вирощування і в якості вихідного матеріалу для селекції. Відібрати все найкраще і потрібне − важке завдання, яке вимагало багаторічної праці і великих знань. Все це вчений мав. Внаслідок тривалої роботи по інтродукції та селекції рослин В.Ф. Ніколаєв створив великий сортовий фонд квіткових рослин. Виведені ним сорти гладіолусів і тюльпанів входили до всіх тодішніх аматорських каталогів цих культур, їм давали високу оцінку на спеціалізованих виставках. До переліку сортів гладіолусів вітчизняної селекції ввійшли: ‘‘450 Внученька Оленька’’(1956р.), ранні ‘‘401 Мозаїка’’, ‘‘471 Небесні Брати’’ (1957 р.); ранньосередні ‘‘314 Канарейка’’(1956р.), ‘‘557 Сукарно’’(1956р.), ‘‘451Уманський Рожевий’’ (1957 р.), ‘‘458 Патріс Лумумба’’(1958 р.); середні ‘‘581 Сумерки’’(1957 р.), ‘‘456 Тарас Шевченко’’(1957 р.); пізносередні ‘‘411 Ненаглядний’’,‘‘376 Нічка Темна’’(1956 р.), ‘‘Ракета’’(1958 р.), ‘‘Улибка Утра’’(1958 р.); пізні ‘‘461 Внучок Юрочка’’(1956 р.), ‘‘400 Снігопад’’(1956 р.), ‘‘401 Очарування’’(1957 р.), ‘‘451 Оригінал’’ (1958 р.), ‘‘351 Серенада’’(1958 р.); дуже пізній ‘‘501 Красавець’’ (1957р.) (перед назвою кожного сорту стоїть шифр, яким на основі прийнятої класифікації визначається належність до відповідної розмірної та кольорової групи ). Наприклад: “ 456 Тарас Шевченко’’ – з великою квіткою малинового кольору. Ці 19 сортів з переліку гладіолусів В.Ф.Ніколаєв вивів і експонував у 1956, 1957 та 1958 роках на виставках гладіолусів у Москві. Виведені вченим сорти відповідали всім вимогам селекції − холодостійкість, різні періоди цвітіння, висота рослин, багатство фарб, форма квіток і суцвіть та іншим ознакам. Не менш важливим було і є те, що грунтові і кліматичні умови Уманщини цілком відповідають вимогам гладіолусів. У кожний окремо виведений сорт квітів він вклав любов і терпіння. Всім, хто любить квіти, Валентин Федорович неодноразово надавав рекомендації з агротехніки їх вирощування у місцевій газеті ‘‘ Уманська зоря ’’, в 1963 р. видав брошуру під назвою ‘‘ Гладіолуси: агротехніка посадки та догляду’’, ( є в бібліотеці УНУС). Така робота з квітковими рослинами привертала до В.Ф. Ніколаєва увагу квітникарів усієї України.

Відвідувачі виставки щиро дякували вченому за подаровану квітчасту красу, за гарний настрій та хвилини щастя, бажали йому подальших успіхів у його благородній праці.

Варвара Охмак,
провідний бібліотекар