Лицар пера і шпаги

«Якщо на якомусь безлюдному острові ще існує Робінзон Крузо,

 то він, напевно, читає зараз «Трьох мушкетерів»».

Андре Моруа 

Франція подарувала світу безліч талановитіших письменників, але мало хто з них може зрівнятися з Олександром Дюма. Ця людина залишила нащадкам безліч дивовижних творів. Чи є на світі хоча б одна людина, яка не чула про графа Монте-Крісто або Д’Артаньяна? Романи Дюма завжди більше, ніж просто пригодницькі книги. Захоплююча інтрига, гра пристрастей, неймовірні сюжетні повороти, незабутні головні герої з їх яскравими і пізнаванними характерами – все це тримає читача в зацікавленій напрузі від першої до останньої сторінки. Йдуть роки, змінюються епохи, а романи Олександра Дюма, як і раніше, читають в всьому світу.

Отже, 220 років тому 24 липня 1802 року у місті Вілле-Котрі, неподалік Парижа, народився великий Олександр Дюма. Його батько, генерал Тома-Олександр Дюма, герой революції та Наполеонівських воєн, був сином небагатого маркіза Олександра-Антуана де Ла Пайєтрі та чорної рабині з Сан-Домінго (нині Гаїті). Олександр Дюма успадкував від батька яскраву і мужню зовнішність, палку вдачу, гігантське зріст і пристрасть до авантюри. Рано залишившись без батька, Олександр виховувався матір’ю Марі-Луїзою та сестрою Олександриною-Еме. У 20 років, подібно до Д’Артаньяна, героя свого майбутнього роману «Три мушкетери», Олександр приїхав завойовувати Париж. Столичне життя справило на Дюма сильне враження і він почав заповнювати прогалини в своїй освіті. Працював клерком у герцога Орлеанського, із захватом читав класиків, відвідував бібліотеки, музеї, театри, робив перші літературні кроки.

У 1829 році Дюма пише п’єсу «Генріх ІІІ і його двір», яка принесла починаючому драматургу першу славу. Епоха Генріха III з її дуелями, змовами, розгулом політичних пристрастей у обробці Дюма ставала захоплюючою, барвистою та доступною глядачам.

Олександр Дюма був справжнім новатором в області французької драматургії в першій половині ХІХ століття. Власне кажучи, він був одним із перших, хто звернув увагу на сучасне життя, а також продемонстрував значення пристрасті в суспільстві того часу.

У 1838 році відбувся літературний дебют Дюма. Написано роман «Шевальє д’Арманталь». Співавтором виcтупив починаючий літератор Огюст Маке, ім’я якого тоді ще не згадувалось. Потім з під пера Олександра Дюма вийшло дев’ять його найбільш відомих творів: «Три мушкетери», «Граф Монте-Крісто», «Віконт де Бражелон», «Королева Марго» «20 років потому», «Графиня де Монсоро», «Жозеф Бальзамо», «Дві Діани», «Сорок п’ять», «Шевальє де Мезон-Руж».

Коли уряд Наполеона III заборонив газетам публікувати статті Олександра Дюма, відомого своїми республіканськими поглядами, у 1853 році письменник заснував власну газету – «Мушкетер». Вражаюча працездатність Дюма дозволила йому самому заповнювати всі шпальти газети до останнього номера, що вийшов у 1857 році.

Відомий французький поет Альфонс Ламартін написав йому: «Ви питаєте мою думку про вашу газету. Я можу мати думку лише про людські діяння: у мене не може бути жодної думки про дива. Ви – надлюдина, моя думка про Вас – це суцільний знак оклику. Механіки намагалися вирішити проблему вічного руху, Ви – джерело вічного подиву!»

Відомо, що Дюма був не лише яскравим письменником, а й великим гурманом, блискучим знавцем кулінарного мистецтва та кухарем. Він багато подорожував, вивчав кухню різних народів і незадовго до смерті здійснив свою давню мрію – написав «Великий кулінарний словник», що містив у собі не тільки безліч рецептів приготування різних страв, але й захоплюючі історії про те, як вони з’явилися і яку роль грали в житті монархів та простих людей. І до нині ця книга займає почесне місце на кухонній полиці у будь-якого освіченого француза. Унікальна збірка, що складається приблизно з 800 кулінарних новел, була видана лише через три роки після смерті Дюма в 1873 році.

«Це не людина, а сила природи. Гігант, що жив невідповідно до своїх достатків, широка натура, тонкий знавець кулінарного мистецтва, невичерпний автор, якого завжди супроводжував успіх, борги і жінки. У цьому весь Олександр Дюма. Більш того, життя письменника – суцільний роман, на зразок тих, що писав він сам, історія про велетня-ненажеру, який квапиться з'їсти все і відразу; життя, в якому змінювали один одного робота, пригоди, роздуми, мрії, любов до всіх жінок і в той же час ні до однієї».

Жюль Мішле

Дюма-письменник був одним цілим з Дюма-людиною. Він був великим життєлюбцем, любив захоплене шанування натовпу, любив ділитися славою та грошима. Йому було цікаво все на світі, але йому й самому хотілося бути у центрі уваги всього світу. Він сам вигадував про себе історії, прагнучі говорити з читачами через голови видавців, критиків, журналістів. Такою розмовою були і його численні «Записки», «Подорожі», «Спогади», «Щоденники», розцвічені невгамовною авторською фантазією.

Закінчив свій життєвий шлях Олександр Дюма 5 грудня 1870 року.

Олена Рудковська, бібліотекар ІІ категорії