«Літературній газеті» – 90
До Всесвітнього дня поезії
21 березня світова спільнота відзначає Всесвітній день поезії, який був встановлений 30-ю сесією ЮНЕСКО у 1999 році. Вперше відмічалось 21 березня 2000 року. У 2004 завітало до України.
Це свято єднає покоління творчих людей, тож стало традицією проведення свята поезії в навчальних закладах, бібліотеках.
«Поетична мова – це найприродніша мова»
Леся Українка
«Поезія – це прекрасна мудрість»
Василь Симоненко
«Поезія – це завжди неповторність» Ліна Костенко
Під такими гаслами неодноразово проводились Науковою бібліотекою університету поетичні свята.
21 березня виповнюється 90 років газеті «Літературна Україна», яка протягом цих років стає у нагоді літературознавцям, поетам, письменникам, учителям, бібліотекарям і всім шанувальникам літературного слова.
Про свою улюблену газету пише Петро Перебийніс: «У кожної людини є свої світочі. І якщо говорити про «Літературну Україну», то це моя рідна газета. Вона єдина, як мати. Вона засвітилась у моєму житті неосяжно давно. Ще п`ятдесят сьомого року проминулого століття.» Ось один з перших віршів Петра Мойсейовича, надрукований у газеті «Літературна Україна»:
У сонця струни-промені
натягнуті, настроєні.
Смичком вітрець веде.
Співає жнивень – день.
Небесна зала світиться.
Хміліє джміль на квіточці.
І жайвір подружив
З мелодією жнив.
Читачів нашої бібліотеки не залишила байдужими добірка поезій Вадима Крищенка у третьому номері газети «Літературна Україна» за цей рік. Вадим Петрович поет-пісняр, заслужений діяч мистецтв України, знаний в Умані як голова журі фестивалю «Софійські зорі» 2003 року. І відчуття пісенності душі українського народу у його вірші:
Про пісню
Душі моїй без пісні
І холодно і тісно.
І я зробив для себе
Неждане відкриття.
Бува – життя раптово
Спинити може пісню.
Але бува, що пісня
Продовжує життя.
Відчуття поняття поезії у кожного особисте. Про це вірш з добірки «Багатокрилість» Олекси Різників:
***
Мені поезія – потреба,
Інстинкт, без котрого не жить.
У риби – море, в птаха – небо,
У мене – волю заберіть:
Сумує птах, рибина – гине…
І лиш поезія – горить!
Поет в думках ширяє вільно
І може «сидячи» творить.
3 березня. 1972 рік.
Камера Одеського КГБ
Презентуючи на сторінках «Літературної України» №4 (2017 р.) художньо-публіцистичний альманах «Україна. СБУ. Академія. 5 років», Галина Тарасюк пише: «Коли ми стаємо поетами? Тоді, коли не сила мовчати. Коли принципово не хочемо: змовчати, перемовчати, залишитися глухими й німими в тій «хаті, що з краю». Власне, коли переконані: тільки СЛОВО, те, що «спочатку було в Бога», – єдина зброя, яка, вражаючи серце і розум, зцілює душу. Й не розділяє, а об`єднує людей у бажанні і змінити цей світ на краще, і захистити його, а надто той найрідніший куточок на великій планеті Земля, що називаємо Україною, своєю Країною, від чужої сваволі й жорстокості, від власної байдужості». Все це підтверджують співавтори альманаху:
Історію ми пишемо самі,
Тримаючи в руках перо багряне!
Ми – переможна нація, повір мені,
Ще від часів славетного Богдана.
Анастасія Савчук
Моє покликання – це вірність Батьківщині,
І за свободу битись без жалю,
Щитом могутнім бути для родини,
Яку я Україною зову.
Владислав Романенко
Пишаюсь вами українці,
Тобі вклоняюсь Батьківщино!
Доки така в нас молодь є,
То буде жити Україна!
Сергій Кудінов.
Цього року дебютували в «Літературній Україні» і зовсім юні автори, які в майбутньому стануть знаними на поетичній ниві України.
Українець
Слово до слова – зложиться мова,
Серце до серця – складеться народ,
Я – українець, я – європеєць,
Нащадок козацький, я – патріот.
Дякую Богу за наших героїв,
За пишні сади та квітучі гаї,
Дякую Богу за те, що живу я
На українській священній землі.
Вікторія Француз
12 років, м. Остер.
На абонементі художньої літератури читачів чекає книжкова виставка «Гармонія слова», у читальній залі періодичних видань – святковий номер «Літературної України».
Наталія Михайлова,
провідний бібліотекар
