Літературний портрет «Світлий геній українського слова»
8 січня 2025 року українському поету Василю Симоненко виповнилось 90 років. Але життя Василя Андрійовича було недовгим – воно, як блискавка, яскраво спалахнуло і вмить згасло. Для багатьох наших співвітчизників Василь Симоненко найулюбленіший поет, його слово освітлює душу кожного. З нагоди ювілею поета працівники бібліотеки УНУС підготували літературний портрет «Світлий геній українського слова».
Високо цінували талант Василя Симоненка його сучасники. Василь Стус говорив: «…На голос Симоненка, найбільшого шістдесятника із шістдесятників, поспішала молодь. Час поспішав так само». Олесь Гончар вважав Василя «витязем молодої української поезії», а Василь Захарченко – «поетом із Шевченкових долин».
У бібліотеці УНУС зберігаються багато видань різних років, в яких зібрані вірші Василя Симоненка різноманітної тематики, а також легенди, поеми та казки, що відкриють читачам дивосвіт великого майстра українського слова.
Тож запрошуємо вас, наші шановані читачі, розпочати для себе новий 2025 рік римами і яскравими образами, в яких відчувається любов Василя Симоненка до всього навколишнього світу:
Світ який – мереживо казкове!..
Світ який – ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове,
Магія коханого лиця.
Світе мій гучний, мільйонноокий,
Пристрасний, збурунений, німий,
Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,
Дай мені свій простір і неспокій,
Сонцем душу жадібну налий!
У поезії Василя Симоненка є все: любов до матері, до рідної землі, до України – з її славетною історією та мужнім народом. Звертаючись до України, як до живої особи він проголошує:
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!
У його поезії нас бентежить кохання піднесене і водночас земне:
Я не помру від розпачу і муки,
Лиш в одинокі ночі навесні
Все будуть сниться милі, теплі руки
І оченята сині і ясні.
Василь Симоненко і сьогодні має дитячу читацьку аудиторію. Звичайно всі читали «Заячий дріб», де поет на жартівливий манер показує юним читачам реалії життя. Жартівливими образами Ліхтаря, Ховраха, Вітра, Молота Василь Андрійович проводить паралелі до людей з їх характерами та звичаями:
Скрізь Вітер нашумів,
Що Дуб сякий-такий:
«Упертий дуже він
І зовсім не гнучкий.
До того вже, нахаба, загордився,
Що, скільки я не дув,
Ні разу не вклонився!»
Неважко зрозуміти Вітрові жалі:
Дуби ні перед ким
Не гнуться до землі!
До написання дитячих віршів поета спонукало народження його сина Олеся. Саме йому він із присвятив найвідоміший вірш «Лебеді материнства», який завдяки композиторам Платону Майбороді та Анатолію Пашкевичу став яскравою піснею «Виростеш ти сину вирушиш в дорогу». Цей духовний заповіт, сповнений мудрості юного батька стосується кожного з нас:
«Можна все на світі вибирати, сину.
Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Під супровід цієї пісні, народженої на благословенній черкаській землі, пропонуємо вам перегорнути сторінки віртуального літературного портрета «СВІТЛИЙ ГЕНІЙ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА», підготовленого працівниками бібліотеки УНУС.
Наталія Михайлова, провідний бібліотекар
