Літературно-ботанічна бесіда «Рослинний світ у творах Т.Г. Шевченка. Чагарники»
5 березня у читальній залі бібліотеки Уманського національного університету садівництва відбулась літературно-ботанічна бесіда «Рослинний світ у творах Т.Г. Шевченка. Чагарники», присвячена 210-й річниці від дня народження Тараса Шевченка. Захід проводився в рамках проекту «Рослинний світ у творах Тараса Григоровича Шевченка», започаткованого у 2022 році. І якщо попередні два цикли проекту проводились онлайн для студентів факультету лісового і садово-паркового господарства, то цьогорічний захід зібрав студентів всіх факультетів університету.
Підготувала і провела літературно-ботанічну бесіду «Рослинний світ у творах Т.Г. Шевченка. Чагарники» автор проекту, провідний бібліотекар Наталія Михайлова.
Епіграфом до цьогорічної літературно-ботанічної бесіди були обрані поетичні рядки поетки з міста Полтави Людмили Смоляр: «У розмаї Шевченкових думок дерева й квіти вплетені в рядки, його слова вкарбовані в віки. Краса і диво – у один вінок».
Тарас Шевченко не тільки милувався рослинами, але і гарно малював їх. У своїх творах поет порівнює людей з рослинами, які символізують красу, мужність, сум, радість, а з іншого боку – підступну долю, зраду, байдужість. У своїх віршах, поемах, баладах Тарас Шевченко згадує понад 80 видів рослин. Читача вражає видовий склад рослин – тут і дерева, і кущі, і трави. Важко уявити собі життя, побут, сакральність українців без барвінку, верби, дуба, калини, тополі. Ці рослини стали справжніми символами України. Науковці різних фахів часто уславляють ім’я Тараса Григоровича у назвах нових сортів культурних рослин. Сьогодні доречно згадати ім’я викладача Уманського сільськогосподарського інституту Валентина Федоровича Ніколаєва автора сорт гладіолуса із суцвіттями темно-малинового кольору «456 Тарас Шевченко» (Умань, 1957 р.). Про це у вступному слові сказала Наталія Василівна.
А далі слухачі поринули у яскравий літературний світ Тараса Григорович Шевченка. На слайдах презентації було представлено розмаїття чагарників описаних поетом:
Калина – це символ нашої України. Т.Г.Шевченко у своїй книзі «Кобзар» згадав про калину аж 385 разів.
Ботанічні описи рослин, цікаві факти про аґрус, бузину, жовту акацію, лозу та інших переплітались безліччю літературних цитат Тараса Григоровича.
Ці рядки ілюструє малюнок Тараса Шевченка «Чигиринський дівочий монастир» – з альбому 1845 року.
Трохи сумною стала розповідь про терен:
Як і Ісусу терновий вінець судилось отримати і Тарасу Григоровичу: «7 травня попри дощову погоду, біля церкви Різдва на Подолі зібралося декілька тисяч киян. У храмі йшла служба. Надгробні слова виголосити не дозволив генерал-губернатор. Якась пані в глибокому траурі протиснулася крізь щільний мовчазний натовп і поклала на домовину поета терновий вінок».
Вчений-ботанік Віктор Самородов, відчуваючи духовний світ великого Кобзаря, писав: «Змалечку Тарас ріс одним життям з природою. Коли був малим хлопцем, то знаходив другу домівку в дуплі величезного дуба. Коли хотів знайти розраду від злої мачухи, то біг на леваду до своєї улюбленої калини. Згодом, серед спекотних пісків Мангишлаку, в далекому вигнанні згадував про конвалії та садив вербу, яка на диво прижилася у тих важких для неї умовах, і отримала назву Шевченкової верби. У маленькій кімнатці Т.Г. Шевченка при Академії мистецтв у Петербурзі, на стіні біля ліжка були розвішані пучечки сухих трав з України – полину, м’яти, барвінку.
Усе це – найкраще свідчення його любові до рослинного світу Батьківщини».
