До 120-річчя від дня народження Ернеста Міллера Хемінгуея
Він подарував цьому світові безліч цікавих, мудрих, захоплюючих історій. Його стиль написання – лаконічний і в той же час насичений і емоційний…
21 липня 1899 року в містечку Оук-Парк народився Ернест Хемінгуей.
Те, що письменник хоче сказати,
він повинен не говорити, а писати.
Його батько Кларенс Едмонт Хемінгуей був лікарем, а мати Грейс Холл присвятила життя вихованню дітей. Батько Ернеста завжди мріяв, що син піде його стопами і займеться медициною і природознавством, але він обрав професію журналіста. Так склалося, що доля Хемінгуея йшла в ногу з історичними подіями того часу. Добровільно пішов на першу світову війну. Через поганий зір він не зміг потрапити до діючої армії і став шофером-добровольцем санітарної машини Червоного Хреста. Хемінгуей був поранений на фронті, одержав італійську військову нагороду. І хоча не був солдатом, зумів побачити нелюдську, жахливу сутність війни, це привело його до зневіри моральних цінностей, які нав’язувались суспільству. Ернест Хемінгуей став одним з найталановитіших представників «втраченого покоління». Про це його перші оповідання і романи.
Писати насправді дуже просто.
Ти просто сідаєш перед друкарською машинкою
і починаєш спливати кров’ю.
Письменник завжди опиняється у вирі подій свого часу – як кореспондент, безпосередній учасник і як письменник. Відгуком Хемінгуея на ці історичні потрясіння були гучні публікації і художні твори. Так, атмосфера "гнівного десятиліття" і громадянська війна в Іспанії були відтворені в новелах збірника "Переможець не отримує нічого», романі "Мати і не мати", п'єсі "П'ята колона" і в романі "По кому подзвін". Події 1940-х, коли Хемінгуей, який оселився на Кубі, полював на своїй яхті "Пілар" за німецькими підводними човнами в Карибському морі, відбилися в посмертно опублікованому романі "Острова в океані". В кінці Другої світової війни письменник як військовий кореспондент брав участь у визволенні Парижа. Місто назавжди залишило слід в душі молодого письменника і на сторінках його нетлінних творів.
Якщо тобі пощастило і ти в молодості жив у Парижі, то,
де б ти не був потім, він до кінця днів твоїх залишиться
з тобою, тому що
Париж - це свято, яке завжди з тобою.
Потужним заключним акордом творчості видатного американця стала повість-притча "Старий і море", дія якої відбувається на Кубі.
Всі хороші книги схожі одна на одну:
вони правдивіше за життя.
Останні роки життя Хемінгуея були затьмарені важкими фізичними недугами, і в 1961 письменник, який не побажав коритися старості і хворобі, наклав на себе руки пострілом з мисливської рушниці.
Є речі і гірші за війни: боягузтво гірше,
зрада гірше, егоїзм гірше.
Особливістю книг Хемінгуея є правдивість і реалістичність. Він ставив перед собою завдання писати так, щоб після прочитання його твору залишався слід в житті кожної людини. Правдивість була стимулом, основним критерієм усієї його творчості. Для нього головним було «заглибитись у саму суть явища, зрозуміти послідовність фактів і дій, що викликають ті чи інші почуття, і так написати про дане явище, щоб лишилося дійовим і через рік, і через десять років, а при удачі і досить чіткому закріпленні навіть назавжди». Його роботи передають читачеві думки, вчинки і переживання таким чином, що створюється враження присутності. Книги Хемінгуея стають частиною життєвого досвіду кожного читача.
«Я міг би заробляти великі гроші, коли б я пішов у Голлівуд або створював усякий непотріб. Але я писатиму як можна краще і як можна правдивіше, доки не помру».
Ернест Хемінгуей
Рудковська Олена, бібліотекар II категорії
и
