Микола Федорович Любочка – талановитий організатор, науковець і викладач за покликанням: до 145-річчя від дня народження
Нещодавно фонд музейної кімнати історії Уманського НУС поповнився цікавими та цінними для університету експонатами: альбомом, документами, світлинами та малюнками викладача та науковця в галузі плодівництва, професора Любочки Миколи Федоровича, який працював в Уманському сільськогосподарському інституті (нині – Уманський національний університет садівництва) майже 100 років тому. Їх передала онука Миколи Федоровича – Ніна Олексіївна Жарінова. Ці надходження відкрили нові документальні факти про його життя та наукову працю. Крім того, до фонду музейної кімнати введено величезний масив малознаного чи зовсім невідомого матеріалу за період 1924–1939 років. Цінність надходжень полягає в тому, що завдяки світлинам наочно можна побачити, як були оснащені кабінети, лабораторії кафедр та які підрозділи функціонували в ті часи.
Микола Федорович Любочка народився 2 січня 1878 року у м. Києві у звичайній селянській родині. Батько – Федір Любочка – переїхав у місто Сквиру, де організував свій свічковий завод. У 1884 році він помирає залишивши трьох малолітніх дітей: дочку Олену – 4 років, Миколу близько 7 та старшого сина Петра 9 років. Виховав та дав усім дітям вищу освіту вітчим – Перхорович Никон Захарович.
У 1891 році Микола Федорович закінчив двокласне Міське училище в м. Сквирі. У 1892 році він вступає до Уманського училища землеробства і садівництва, яке закінчив у 1898 році за першим розрядом (з відзнакою). Навчатися далі не мав змоги, тому закінчив у 1899 році Педагогічні курси при Харківському землеробському училищі та отримав дозвіл на викладання спеціальних предметів у сільськогосподарських школах.
Свою трудову діяльність Микола Федорович розпочав у 1899 році восени в Симбірській сільськогосподарській школі 1-го розряду та вже весною 1901 року за власним бажанням перевівся на Рівненщину викладачем спеціальних предметів до Білокриницької сільськогосподарської школи.
Позитивно оцінивши організаторські здібності та талановитість як викладача, Департамент Землеустрою та Землеробства посприяв Миколі Федоровичу. Він був зарахований до числа державних службовців Департаменту та відряджений до Московського сільськогосподарського інституту для продовження навчання.
Після закінчення вишу, в 1913 році, Микола Федорович працював агрономом в Кременецькому повіті Волинської губернії. А вже 26 серпня 1914 року був переведений до Парасковійського нижчого сільськогосподарського училища на посаду управителя, що на Ставропольщині, а з 1 січня 1917 року його призначили на посаду викладача спеціальних предметів з виконанням обов’язків завідувача навчальної ферми у Ейгенфельдській сільськогосподарській школі І-го розряду в Мелітопольському повіті Таврійської губернії. Це була школа для дітей німецьких колоністів, для отримання загальної та спеціальної сільськогосподарської освіти.
Загальний вигляд колонії Ейгенфельд. 1918 року
З 1 лютого 1919 року, працював у Каратобейському сільськогосподарському училищі в Криму, в містечку Кара-Тобе, що біля м. Саки. Пізніше, восени 1921 року, училище переїхало до Карасубазарського технікуму (Карасубазар Сімферопольського повіту), тут Микола Федорович відмовився від посади завідувача ферми та продовжував викладати мінералогію, геологію, ґрунтознавство, рослинництво, садівництво, ботаніку та сільськогосподарське машинобудування, з жовтня 1922 року Рада технікуму обрала його на посаду завідувача навчальної частини.
З 1 лютого 1924 року Миколу Федоровича Любочку направили на роботу до Уманського агротехнікуму на посаду викладача ґрунтознавства та садівництва. Це були плідні роки, він проявив всі свої організаторські здібності. З 1926 року до 1930 року Микола Федорович був деканом садового факультету та завідуючим навчальною частиною. А з 07 серпня до 07 грудня 1928 року виконував обов’язки директора технікуму. В 1931–1939 роках науковець був завідувачем кафедри плодівництва Уманського сільськогосподарського інституту.
Любочка Микола Федорович (біля шафи-вітрини) проводить заняття з плодівництва.
Як викладач, Микола Любочка під час трудової та наукової діяльності в Уманському агротехнікумі читав ґрунтознавство та мінералогію з геологією, ягідництво та розсадницьку справу, загальне садівництво та помологію. Його викладацька діяльність припала на важкі роки розрухи, після революції та Громадянської війни. Матеріальна база навчального закладу була зруйнована та розграбована.
Викладачі докладали максимум зусиль, щоб її відновити. Прикладом цього є таблиці, які малював Микола Федорович з натури. Таблиці були не великі за розміром, всього 43 см×33 см (в країні була нестача паперу). Не зважаючи на це, зображення було подано дуже реалістично та зрозуміло для студента. Таблиці, які збереглись до сьогодні, є яскравим підтвердженням таланту до малювання Миколи Федоровича. Усі малюнки виконані в кольорі.
Любочка Микола Федорович був провідним науковцем у галузі плодівництва. У 1929 році паралельно з науково-педагогічною роботою в Уманському агротехнікумі читав плодівництво на сільськогосподарських курсах інтенсивних культур у Харкові. Крім того за дорученням Всеукраїнської Помологічної книги проводив помологічне обстеження садів Вінницького та Хмельницького округів. Збереглися малюнки науковця, які той замальовував, проводячи обстеження садів господарства «Осламове» у селі Осламів на Хмельниччині. Можливо, як викладач, Микола Федорович використовував їх для вивчення сортів при викладанні помології.
В особистому архів Миколи Федоровича, переданому до фонду музейної кімнати історії Уманського НУС, збереглися малюнки без підписів. Вважаємо, що ці картки використовувались для перевірки знань студентів із помології.
Зверніть увагу, на недомальованому малюнку можна побачити як талановито він передавав забарвлення і об’єм плоду яблуні сорту Ранетки (райські яблучка).
Микола Федорович Любочка завжди був активним, ініціативним та мав гарні організаторські здібності. З 1927 року він був членом бюро Спілки наукових робітників та завідував сектором допомоги радгоспам, що функціонував в Уманському сільськогосподарському інституту. Крім того, з 1931 року – член опорного пункту Науково-дослідного інституту Південного плодово-ягідного господарства. Як науковий співробітник Микола Федорович брав участь у Молдавській комплексній експедиції, яка з 1934 року за дорученням Всеукраїнської академії наук обстежувала стан садівництва та городництва тогочасної Молдови.
Помер Микола Федорович 29 квітня 1939 року після операції з видалення раку шлунку.
Микола Федорович Любочка був нагороджений орденом святого Станіслава ІІ ступеня. Він – автор 10 друкованих наукових праць. Для присудження наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук науковець укінці 30-х років підготував та передав для друк до Київського видавництва рукопис підручника з садівництва. Але у зв'язку з його смертю та Другою світовою війною 1939–1945 років про долю рукопису нічого не відомо.
Оксана Свистун, завідувач музейної кімнати історії Уманського НУС
