Мова – мого життя основа

Мова рідна,

слово рідне,

хто вас забуває,

той у грудях не серденько,

тільки камінь має

Т. Шевченко

21 лютого в усьому світі відзначається День рідної мови.

Рідна мова унікальна, вона накладає відбиток на кожну людину з моменту її народження, наділяючи особливим баченням речей, які ніколи насправді не зникнуть, не дивлячись на те, що згодом людина опановує багато мов.

Історія цього свята сягає  21 лютого 1952 року, коли студенти-демонстранти у Східному Пакистані (Бангладеші) були розстріляні за те, що вимагали визнати бенгальську мову однією з державних мов країни. На той час у країні офіційною була визнана мова урду, якою послугувалися лише 3% населення.

За пропозицією Бангладешу ЮНЕСКО проголосило 21 лютого 2000 року першим Міжнародним днем рідної мови, пам’ятаючи про трагічні події. Відтоді свято відзначають щорічно.

В Україні це свято відзначають з 2002 року, коли для зміцнення державотворчої функції української мови та сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України було видане розпорядження «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови». У цей день прийнято проводити конкурси на написання віршів або прозових творів у навчальних закладах, а також влаштовувати літературні вечори, творчі фестивалі тощо.

Рідна мова є важливим елементом культурної та національної свідомості людини. У мові накопичуються досвід попередніх поколінь, історія народу, культура, традиції, інтелектуальний та духовний розвиток етносу.

Мова – це скарбниця духовних надбань нації, досвіду співжиття, праці і творчості багатьох поколінь.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,

У барвінки зодягайся, моє щире слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.

Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,

Як з колиски дорогої мовоньку кохали.

                                                  Л. Забашта

Олена Полянецька, провідний бібліотекар

Лідія Кецкало, бібліотекар I категорії