Небесна гармонія або чари старого парку

«Сад нагадує Всесвіт, книгу, по якій
можна «прочитати» Всесвіт ...
Але сад – книга особлива: вона відображає світ
лише в його добрій та ідеальній сутності»

Для сучасної людини парк – це острівець забуття в безодні міської метушні. Він вабить своєю таємничою атмосферою, повної забутої романтики, загадок і неповторної краси. Саме тут, неспішно прогулюючись усамітненими стежками, людина може набути внутрішньої гармонії, душевного спокою та натхнення.

Садово-паркове мистецтво – одне з чудових творінь людства, де переплелися різні стилі і культурні епохи, з'єдналися садівництво, живопис, архітектура, поезія, релігія і філософія. Але погодьтесь, парк нагадує людину. Він має свою біографію і статус. Він відрізняється характером, амбіціями і власним стилем. Його стан і зовнішність залежать від настрою: взимку він меланхолійний та філософський, весною – романтичний та грайливий, влітку – легковажний та мрійливий, а восени – ліричний та сумний. Парк має душу і, як людина, в глибині серця приховує свої таємниці. Парк має долю, власні спогади і смуток. Парк, як людину, можна любити, відчувати і розуміти. Він завжди відповість взаємністю. Як розсудливий товариш вислухає, заспокоїть, навіє мудрі думки, підкаже добру пораду.

А сегодня осень танцевала
в старом парке
 может быть, фламенко...
Юбками кружила и метала
желтыми
 с оранжевым оттенком.

Скільки таємниць, зізнань, секретів вірно і віддано зберігає старий парк. І лише невгомонний вітер, що шелестить зеленим мереживом вікових дерев, розповідає юним закоханим історії кохання минулих років.

Когда сирень благоухает,
А ночью слышен шепот звезд,
Тогда скамейка в старом парке,
Свой начинает монолог.

А запаморочливий аромат квітів, їх зворушлива чарівність... Вони, немов магніт, притягують закохані серця в старі  парки. Скільки історій кохання могли б  розповісти дерев'яні містки, притихлі  води фонтанів, заховані від чужих очей в зелених заростях лавки.

Тут, оповита рутинними проблемами, людина може забути про дух часу і зануритися в історію, приховану у сутінках алей, залишитись на одинці з думками, насолодитись музикою природи й тиші. Він завжди гостинний і привітний, здатний причарувати в будь-яку погоду, в будь-який час, в будь-кому настрої. Кожен має свої спогади, певний стан душі, теплі моменти, які пов’язані з парком, які приємно згадувати…

В тишине позабытого дня,
Не успел красоты я напиться.
По широким аллеям уйдя Я вернусь…
Что бы снова забыться.

«Літній полудень, розморена тиша, запах втомлених троянд, нагріта щедрим сонцем гладка бруківка старих доріг, благодатна тінь суворих дубів,  застигла мить гармонії…»

«Там спогади засипані пожовклим листям та роками»

Чому саме сьогодні виникло бажання зануритись в роздуми про красу і загадковість багатолітніх парків, не важко здогадатись. Нещодавно, а саме 24 травня, святкувався Європейський день парків. Свято було засноване представниками Федерації «Europark», яка об'єднала безліч природних зон, що охороняються, які розташовані в 36 країнах Європи. Вперше заходи присвячені цьому святу, проводились в 1999 році. Датою для нього було обрано 24 травня, оскільки в цей день в 1909 році були створені перші дев’ять національних парків Швеції.

Олена Рудковська,
бібліотекар ІІ категорії