Олекса Коваленко: літературна година відкриває забуті імена
2 квітня в малій читальній залі бібліотеки відбулась літературна година під назвою «Олекса Коваленко – людина, яка мала мужнє серце, наповнене великою любов’ю до України», присвячена 145-річчю від дня народження українського поета, перекладача, видавця Олекси Кузьмовича Коваленка. Провідний бібліотекар Наталія Михайлова разом із студентами факультету економіки і підприємництва гортали сторінки життя і творчості людини, яка жила і творила на зламі XIX і XX століть.
Учасники заходу дізнались, що рід Коваленків мав глибоке українське коріння. Олекса Коваленко народився 10 березня 1880 року на Східній Слобожанщині. Він був учасником жорстокої боротьби з самодержавством і відбував покарання на засланні. Одну з перших поезій присвятив «дорогому землякові П.А. Грабовському». На його творчість звернули увагу Михайло Грушевський та Іван Франко. В той час він виступає як поет і як перекладач. З 1906 року Олекса Коваленко працює секретарем журналу «Шершень». Потім у 1905,1906, 1908 роках він – уже відомий укладач і видавець антології віршів та малої прози «Розвага. Український декламатор». Згодом був альманах «Терновий вінок», де друкувались твори Івана Огієнка, Василя Стефаника, Лесі Українки, Христини Алчевської, Михайла Кропивницького. Олекса Коваленко був талановитим перекладачем з німецької, бельгійської, італійської та англійської мови. Але головним його творінням стала поетична антологія «Українська муза», яка побачила світ у 1908 році. Дванадцять випусків видання представили 125 поетів. Вперше в межах царської росії тут були надруковані гімн «Ще не вмерла Україна і слава, і воля» Павла Чубинського, «Не пора» Івана Франка.
Свого часу відомий український літературознавець Федір Петрович Погребенник написав: «Якби Олекса Коваленко – упорядник і редактор «Української музи» – не видав жодної іншої антології, то і тоді він мав би право претендувати на вдячну згадку в історії української літератури, на добру пам’ять шанувальників красного письменства. Потрібно було мати мужнє серце, наповнене великою любов’ю до України, її багатостраждальної підцензурної літератури, щоб взяти на плечі такий нелегкий вантаж: зібрати з усіх країв, з багатьох збірок, періодичних видань, рукописних нарисів поетичні квіти з української творчої ниви, розкрити перед світом її нев’янучу чарівність».
Перед студентами під час літературної години «Олекса Коваленко – людина, яка мала мужнє серце, наповнене великою любов’ю до України» на столах лежали випуски факсимільного видання 1993 року «Української музи» і кожен мав змогу доторкнутися до видання, яке свого часу читали учні Уманського училища садівництва і землеробства. Це видання, як і багато інших зберігалось у підпільній бібліотеці навчального закладу.
Книги Олекси Коваленко: «Золотий засів», яка побачила світ 1910 року, «Срібні роси» (1910), «Спів солов’я» (1911), на сьогоднішній день стали раритетними. Його поезія та видавниче підприємництво були належним чином оцінені сучасниками. А ще він був причетний до розвитку і збереженню українського хорового співу. Деякі вірші поета переклали на музику композитори Кирило Стеценко та Павло Сениця.
Про себе сам поет писав:
«Я орел, я крилач,
Вільний син я землі,
Я натхнення сівач
На коханій ріллі!.
Я мудрець, я коваль,
Кую щастя для всіх,
Я утишую жаль,
Сію радість і сміх…
Я поет, я співець
І страждання, і мук,
Мій талан – кров сердець,
А зоря – ліри звук.»
А сьогодні? Сьогодні ім’я Олекси Коваленко залишається надбанням лише істориків української літератури. І це дуже несправедливо.
Тому літературна година «Олекса Коваленко – людина, яка мала мужнє серце, наповнене великою любов’ю до України» є продовженням циклу історичних розвідок нашої бібліотеки «Твої невідомі сини, Україно», про людей, які працювали в різних галузях знань, віддавали свої серця науці, культурі, мистецтву, письменництву. Сподіваємось на продовження таких зустрічей. А «Українська муза» чекає своїх шанувальників на абонементі художньої літератури.
Наталія Михайлова, провідний бібліотекар
