Перше кохання – останнє кохання…
До 130-річчя від дня народження І.М.Єремеєва
Між нами відстані такі,
Що їх не сила подолати.
Сторіччя сиві і віки
Єднають ювілейні дати.
Про Вас ми кажемо: були
І нам прийдешнім, невідомо
Печалі Ваші і жалі,
Які хилила плечі втома…
Гортаю сиву давнину,
Що раритетним фондом зветься
І сподіваюсь, що ось-ось –
Ім’я знайоме!.. Щем у серці…
Такими словами розпочала захід, присвячений сторіччю з дня вінчання Олександри Георгіївни та Івана Максимовича Єремеєвих, провідний бібліотекар Наукової бібліотеки Наталія Михайлова. Майбутні агрономи, зі своїми кураторами Віталієм Кравченком та Лесею Вишневською, поринули в минуле родини Єремеєвих. Юним гостям заходу Наталія Василівна розповіла про життєвий шлях Івана Максимовича, його наукові досягнення, перипетії долі. Дізналися студенти про те, що у 1927 році був рекомендований до вирощування неперевершений за якістю сорт озимої пшениці Українка 0246, який вважають шедевром світової селекції. Головним автором сорту (50%) є Іван Максимович Єремеєв, над покращенням якого він працював в Умані. У 1956 році ООН офіційно визнало Українку міжнародним стандартом сильних пшениць. Але затамувавши подих, студенти слухали історію кохання Олександри Георгіївни та Івана Максимовича. Завдяки романтичній атмосфері, яка панувала в залі, здавалось, що всі присутні перенеслися на сто років назад, саме в той день, коли поєдналися серця закоханих. Ніжність і легкість фати, сукня нареченої кольору травневого жасмину, лаконічність фрака нареченого, весільні квіти, відтінку яскравого вечірнього сонця, запах палаючих свічок, лірична музика створювали таємничу атмосферу вінчання, освіжали образи тієї романтичної події.
Розповідь про родину Єремеєвих Наталія Василівна завершила власними поетичними рядками:
Уманські дні –
Дні надій сподівання…
Перше кохання –
Останнє кохання.
Коло родинне і безліч ідей.
Більше не буде поганих вістей.
Уманські дні дуже швидко минають.
Сивим морозом на коси лягають…
Дзвони вінчальні в сторіччях гудуть –
Разом закохані в вічність ідуть.
Вражені і зворушені почутим студенти не поспішали залишати музейну кімнату. З чорно-білого знімку на них дивились очі закоханої пари, для яких цей день тривав 40 щасливих років.
Олена Рудковська,
бібліотекар Наукової бібліотеки
