-= Меню =-

Перший уманський метеопрогноз. Гортаючи сторінки історії метеорологічної станції при Уманському училищі землеробства і садівництва.

С природой одною он жизнью дышал:
Ручья разумел лепетанье,
И говор древесных листов понимал,
И чувствовал трав прозябанье.
Евгений Баратынский

До 135 річчя Уманської метеорологічної станції та до 166 річниці від дня народження її першого завідувача О.В. Поггенполя (18.09.1854-4.07.1938).

Вересень 2020 року ювілейний для Уманської метеорологічної станції. 135-й рік установа зустрічає не змінивши своє розташування, зберігаючи історичні віхи і примножуючи традиції її засновників. Сьогодні вона є складовою частиною Гідрометеоцентру України, але все починалось в далекому 1885 році.

В уманському училищі землеробства і садівництва з часів його заснування велись метеорологічні спостереження і метеорологія, як дисципліна була обов’язкову для учнів.

У книзі «Уманское училище садоводства и земледелия» (1910) директор училища М.Є. Софронов писав: «Метеорология преподаётся в VI классе на обоих отделениях по два часа в неделю. Преподавание начинается с ознакомления учащихся с метеорологическими приборами и методами наблюдения. Далее учащиеся знакомятся с теремическими явлениями в воздухе, почве и воде, с атмосферным давлением и распределением его по земной поверхности и в связи с этим даётся понятие о ветрах постоянных, периодических и случайных. При изложении учения о циклонах и антициклонах учащиеся знакомятся с методами предсказания погоды. Далее знакомятся с важностью атмосферы и атмосферными осадками, электрическими и световыми явлениями в атмосфере, с климатом и погодою в России и практической метеорологией (суждение о предстоящей погоде по местным наблюдениям, народным приметам: предвидение ночных морозов и пр.). Для практического ознакомления с методами наблюдения ученики VI класса поочередно делают наблюдения на имеющейся при училище метеорологической станции вместе с наблюдателем станции, ведут свои записи всех метеорологических явлений и в конце своего периода наблюдения каждый ученик делает обработку полученного им материала, вводя поправки и вычисления средних за период наблюдения».

1 вересня 1885 року на території Уманського училища землеробства і садівництва почала діяти «правільно організована метеорологічна станція 2 розряду 1 класу». Облаштування станції відбулось на початку 1885 року під керівництвом викладача фізики і метеорології Вільгельма Олександровича Поггенполя. Для цього було виділено Департаментом землеробства і сільської промисловості 520 карбованців. З цієї суми 328 карбованців були перенаправлені Департаментом до Головної фізичної обсерваторії з проханням зробити вибір, перевірку і доставку необхідних для Уманської станції метеорологічних інструментів, а решта 192 карбованці були використані для облаштування приміщення. Згідно «Инструкціи, данной Императорскою Академіею Наукъ въ руководство метеорологическимъ станціямъ 2 разряда 1 класса» була побудована дерев’яна будка «для установки на высоте 3,3 метра психометра (сухого и мокрого термометра), волосяного гигрометра Сосюра и спиртового минимального термометра в особой, помещенной в будке, цинковой клетке. Установлен был столб для дождемера; причем применена лучшая установка последнего на всоте 1 метра среди квадратного досчатого забора в 2 метра высоты, окружающего столб інструмента в расстоянии 2 метра во все стороны… Воздвигнут был, согласно тем же «инструкциям» столб для установки на всоте 6,6 малого флюгера с указаним силы (скорости) ветра системы Вильда». Так описує проведені роботи В.О.Поггенполь.

  

В цей період розпочались спостереження температур ґрунту на глибинах Каселлеровськими ртутними термометрами, які були запозичені у фізичному кабінеті училища. Ці термометри були вкопані в Грунь вдовж південної сторони огорожі дощоміра. Недосконалі термометри Каселлеровського відслужили свій термін і були замінені 1 травня 1889 року на більш досконалі, закуплені і перевірені Головною фізичною обсерваторією. Прибори на станції постійно замінювались на нові, сучасні і це свідчить про важливість існування цієї установи.

1квітня 1891 року на станції розпочались спостереження сонячної радіації за геліографом Мауера. З 1 грудня 1892 року використовується новій геліограф Ф.К. Величко. Почали фіксувати більш точно години сходу і заходу сонця. Новий геліограф був подарований метеорологічною комісією Імператорського Російського Географічного Товариства за ініціативи професора А.І. Воейкова, за підручниками якого навчалось багато поколінь вихованців училища.

До обов’язків завідувача станції входила і щоденна перевірка записів спостережень, щомісячні та щорічні звіти, надсилання для наукових видань метеоданих, щотижневих оглядів погоди для науково-популярних журналів.

  
          

Спостереження проводились з обов’язковою оплатою училищному лаборанту, який керував двотижневими чергуваннями учнів VI класу на станції. З 1 вересня 1885 року спостерігачем на станції був Ланцький Ю.Р., з 1888 року – Дерев’янко Г.С., з 1липня 1892 року – Максимчик В.П.

У 1894 році Уманська станція отримала пропозицію від міжнародного конгресу метеорологів, який проходив в Упсале (Швеція), взяти участь у міжнародних спостереженнях за хмарами. Дослідники мали надавати матеріали для вивчення законів руху у верхніх шарах атмосфери. Експеримент мав відбуватись з 1 травня 1896 року до 30 квітня 1897 року. Але міжнародна конференція, яка проходила у Парижі у вересні 1897 року, одностайно вирішила продовжувати ці спостереження, і Уманська станція була активною учасницею проекту.

В Уманському училищі землеробства особисто В.О. Поггенполем з весни 1886 року велись фітофенологічні спостереження за розвитком близько 500 видів дикорослих і культурних рослин, з них 126 деревних і кущових порід.

Як писав директор училища Софронов М.Є. у історичному нарисі (1910):

У книзі відомого вченого Е.Г. Лоске «Сельскохозяйственная метеорология»(1908) знаходимо п’ять посилань на досліди В.О Поггенполя.

  

      

  

Цікавою для наших читачів стане видання 1899 року, де була надрукована доповідь В.О Поггенполя:

    

Уманський період в житті Вільгельма Олександровича Поггенполя тривав 30 років і закінчився у 1907 році, коли вчений отримав відрядження до м. Новочеркаська (Росія) для організації Донського сільськогосподарського училища.

  

Колектив нашої бібліотеки завжди пишався тим, що знаний науковець виконував обов’язки бібліотекаря 13 років з 1878 по 1891 рік.

Багато років сплило, але справу розпочату 135 років потому продовжують нові покоління дослідників. Про сучасну Уманську гідрометеостанцію можно дізнатись на сайті цієї наукової установи, а користувачі фейсбуку щодня отримають вичерпні і часто лірично-пізнавальні прогнози погоди.

Наших читачів запрошуємо до перегляду книжкової виставки, присвяченої 135-ій річниці Уманської метеорологічної станції та 166-ій річниці від дня народження її першого завідувача О.В. Поггенполя, яка розгорнута у музейній кімнаті бібліотеки. 

Наталія Михайлова, провідний бібліотекар

Останні новини Наукової бібліотеки


  • 04.04.2024 Квітневі вебінари від Clarivate та Elsevier для наукової спільноти