Петришин Тимофій Лукич – директор та засновник Уманського агротехнікуму

У цьому році минає 120 років від дня народження директора, засновника Уманського агротехнікуму (1921-1923 рр.) Петришина Тимофія Лукича.

Тимофій Лукич народився в с. Нападівка Липовецького повіту, Київської губернії (нині Вінницька обл.) в селянській родині. Навчався у Липовецькому двокласному училищі. В 1912 році поступив на землеробське відділення Уманського училища садівництва і землеробства.

З 1917 року працював інструктором сільськогосподарської кооперації та став членом кооперативної спілки в Уманському земстві.

У 1918 році поступив в Київський адміністративний інститут на факультет сільськогосподарської кооперації.

З 1921 по 1923 рік працював директором Уманського агротехнікуму та був членом Всеукраїнської центральної спілки сільськогосподарської кооперації. Одночасно він керував правлінням технікуму, яке щороку обиралося на загальних зборах викладачів, студентів, робітників і службовців.

У 1923 році переїхав до Харкова, де працював на посаді завідуючого відділом сільгоспосвіти Наркомпросу УРСР та завідуючого кафедрою рослинництва в Харківському зоотехнічному інституті.

З 1933 року займався науковою роботою по механізованому обробітку грунту та збиранню хмелю, працював над створенням комбайна для обробітку грунту вертикальними фрезами, за що отримав авторські свідоцтва.

Коли почалася війна, Тимофій Лукич пішов добровольцем на фронт.

В газеті «Красная звезда» за 30 вересня 1944 року була опублікована замітка під назвою «Кандидатська дисертація гвардії рядового Тимофія Петришина», в якій зазначалось, що в Прибалтиці в одному із гвардійських з’єднань служить гвардії рядовий Тимофій Петришин, який, залишивши свою улюблену справу, пішов добровольцем на фронт. Тимофій Лукич між боями завжди знаходив час, щоб займатися науковою роботою і працювати над кандидатською дисертацією. Він звернувся до командування частини з проханням дати йому можливість захистити написану на фронті дисертацію.

В Москві з його роботою ознайомились академік І.В.Якушкін і професор В.І.Едельштейн, які дуже високо оцінили його працю та зазначили, що вона вносить корінні зміни в систему агротехніки вирощування хмелю.

На вченій раді Тімірязєвської академії гвардії рядовий Тимофій Лукич Петришин успішно захистив кандидатську дисертацію, йому було присвоєне вчене звання кандидата сільськогосподарських наук.

В 1946 році була видана книга вченого «Ленточная шпалерная система хмельников», яка знаходиться в Науковій бібліотеці Уманського національного університету садівництва. В своїй книзі автор зазначає, що хміль – це одна з найбільш трудомістких сільськогосподарських культур з високою собівартістю. Він є дуже цінною сировиною для пивоварної промисловості. Тому механізація хмільництва – першочергове завдання сільськогосподарської галузі, яка може бути виконана на базі передової агротехніки, що забезпечить високий урожай хмелю.

Стрічкова шпалерна система хмільників, розроблена автором, як показали виробничі досліди, забезпечує підвищення врожаю на 20-30%. Ця система створює умови для часткової механізації на виробництві хмелю. Вона не потребує додаткових витрат матеріалів при закладці шпалер та дозволяє скоротити витрати на дефіцитний посадковий матеріал в середньому на 30%.

Тимофій Лукич організував на Алтаї станцію для вирощування лікарських рослин, сконструював пральну машину, працював над створенням нових машин для сільськогосподарського виробництва.

Помер у 1951 році.

Використані джерела:

1. Карасюк І.М. Уманський сільськогосподарський інститут (1844-1944) / І.М. Карасюк. – К.: Вища школа, 1994. – 206 с.

2. Петришин Т.Л. Ленточная шпалерная система хмельников / Т.Л. Петришин. – М.: Пищепромиздат, 1946.– 47 с.

Марія Фіткаленко,
провідний бібліотекар