Побратимам

На честь двадцятип’ятиріччя випуску агрономів в Умані

Однокурсники мої,
наші вже гудуть гаї
кроною густою.
Взимку, влітку, вніч і вдень.
А пригляньмося лишень –
скільки сухостою…
Однокашники були,
одновузівці.
На Садовій ми жили,
на Фонтанній вулиці.
Примус кашу підсмалив,
черговий хвилюється…
Не журися, доктор мук,
є в буфеті булочки.
Вчора всипав Карпінчук
за конспекти « в дудочку».
Однокашники мої,
одновузівці…
Вибирали в стінгазету, у пориві, у натхненнім,
аж долоням стало млосно.
Чорний!..
Білий!..
Червоний!..
Зелений!..
Одноголосно.
Якби був ще Золотий,–
о , редактор! – головний.
Однокашники мої,
одновузівці…
Народились на ріллі:
в кукурудзі – королі,
в буряках – тузи.
День ляга на терези.
Як добро одержить гору –
Ходить гоголем контора,
а як зло сяке-таке –
хто наважиться в піке?..
Агроном спланує в яр…
А там полум’я, пожар,
паленіють помідори –
це не жарт. Шефи, шефи, де ви є,
рідне ПеТеУ моє?
Однокашники мої,
Одновузівці…
Двадцять п’ятий квітень-май
пролетів навкруг чола,
двадцять п’ятий урожай,–
каша-буча немала.
Поле…
Люди ждуть тебе,
семеро, а виглядають…
Вбралось небо в голубе,
хліб – як дзвін над краєм.
І космічний корабель
од землі злітає.

В.Задорожний, В.Піотровський
(збірка віршів «Земля просто Неба»)

На одному з ювілейних урочистостей Уманського національного університету садівництва. В першому ряду другий поруч – Володимир ЗАДОРОЖНИЙ (випускник сільгоспінституту), поруч з ним – Віталій ЩУР, заступник редактора газети «Уманська зоря» і перша справа Козицька Валентина – секретар редактора газети «Уманська зоря». Знімок зроблено в 60-х роках минулого століття.