Покрова: святкування дива
14 жовтня в Україні відзначають надзвичайно шановане у християнському світі свято – Покрову
За легендою у цей день військо давніх Русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ’я – Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповідками, з’явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги не змогли побачити їх.
За іншою версією, передісторією свята стало видіння Андрія юродивого під час облоги Константинополя військами агарян. Пресвята Богородиця з’явилася мешканцям міста у храмі та прийняла їх під свій захист – покрову. Після цього війська супротивника відступили, а місто було врятоване.
За українськими традиціями Божа Матір вважається покровителькою запорізьких козаків. Головним храмом на Січі був Покровський і престольне (храмове свято) відзначалося відповідно, 14 жовтня. Козаки брали з собою в похід образок Покрови як священний оберіг. Пресвяту Богородицю Покрову в Україні також шанували жінки, вважаючи її своєю заступницею.
До Покрови годилося закінчити всі роботи, пов’язані із землею. Культури, що давали плоди «поверх землі», наприклад, капусту чи кукурудзу, ще можна збирати. А от буряк чи картоплю належало викопати раніше. Треба було завершити і сівбу озимини, щоб не турбувати землю: не орати, не волочити тощо. Ледачих господарів, які не встигли до цього свята впоратись із роботами, лякали тим, що длубаючись у землі, вони начебто можуть розбудити зміїв, які на той час уже заповзли у нори зимувати. Тоді гади кусатимуть людей, навіть у холодну пору року.
Восени до самої Покрови до дівчат засилали старостів, влаштовували весілля. Перед Покровою був найбільш активний шлюбний період. Формально він тривав до початку Пилипівського посту (27 листопада). Насправді ж сваталися тільки до Покрови, а весілля гуляли тільки до Дмитра (8 листопада). Мрії дівчат про щасливе заміжжя втілилися у народних приказках: «Покрова накриває траву листям, землю – снгігом, воду – кригою, а дівчат шлюбним вінцем»; «Покрівонько, Покрівонько, покрий мою голівоньку, хоч наміткою, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою»; «Святая Покровонько, покрий мою головоньку – як не хусткою так онучею, бо вже дівкою наскучило». Про не засватаних дівчат із гумором говорили: «минула Покрова – заревла дівка, як корова, «До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі нею хоч лавку витри».
Вважалося, що з Покрови, на два тижні починається бабине літо. Ці дні – ніби прощання природи з літом, повернення ненадовго теплої погоди перед тим, як холодна осінь остаточно набирала сили.
Храмове свято на Покрову
Храм, храмове або престольне свято в Україні відзначають у кожному населеному пункті у дні церковного парафіяльного свята. Наприклад, якщо місцева церква чи собор освячені на честь Миколая, то і храм святкують у день Святого Миколая, а коли храм святили на Покрову, то й храмове свято кожного року відбувається у цей день.
До престольного свята ретельно готувалися: свіжими святковими рушниками прикрашали не тільки церкву, а й кожну оселю. Варили великий обід, щоб було чим приймати гостей, адже на храм це вважалося справою честі. Часто біля храму робили «складку» – спільну трапезу. Для цього зносили продукти і готові страви, накривали на церковному подвір’ї столи й частували усіх присутніх. Годування старців, хворих та калік було одним із важливих звичаїв. Обідали після церковної відправи.
До цього дня традиційно готували хмільний мед, а з воску виливали свічки, які продавали на користь церкви. Для громадського обіду зносили пироги, вареники, голубці, вареники, смажену рибу, капусту, солоні огірки, смажені на олії кабачки, млинці та багато іншого, на що були здатні місцеві куховарки. На солодке робили сирні запіканки або баби з локшини, хліба чи рису, запечені на яйцях, подавали вареники з ягодами, яблуками, маком, медом, ягідний чи молочний кисіль. На відкритому вогні тут же варили гаряче: борщ, капусняк чи куліш, робили печеню чи душенину з картоплею і м’ясом.
Людмила Брижатюк,
бібліотекар Наукової бібліотеки
