Постачальник щастя №1
Різдво Господнє – найгарніше свято року, наповнене енергією тепла, радості, світла і веселощів. В цей час для дорослих і дітей оживає казка, де усе набуває чарівності, музики, кольору і пахощів. …Навіть у такий важкий для України час, під час російсько-української війни… Людям хочеться вірити в чудо, вони за своєю природою прагнуть щастя, але в кожного воно своє, інакше від щастя людей, що мешкають поряд. Кожен винаходжує свою формулу щастя, яку удосконалює упродовж життя.
Сьогодні, у день Різдва Христового, бібліотека Уманського національного університету садівництва хоче розповісти своїм читачам про талановиту українську художницю, знану у всьому світі, яка позиціонує себе як «постачальник щастя №1» і яка, до речі в 2024 році відзначила свій 50-літній ювілей – Євгенію Гапчинську. Євгенія – яскравий приклад того, що кожен з нас – творець свого особистого щастя і не лише свого.
На думку художниці мистецтво не повинно примножувати і поширювати біль, тому вона і хоче «постачати» людям щастя. Для багатьох мистецтво спонукає душу трудитися та вдосконалюватися, мистецтво ж Євгенії Гапчинської дає стомленій душі відпочинок, радість і світло, адже на її картинах розквітає чарівний світ кумедних чоловічків і янголят, приємні поєднання кольорів і фарб милують око, дотепні підписи і фрази звеселяють та примушують посміхнутись.
Євгенія Гапчинська народилась у Харкові п’ятою дитиною у багатодітній сім’ї, в якій жили дружно і звикли допомагати один одному. Цю звичку вона взяла з дитинства у сьогодення і активно займається соціальними проектами, аукціонами, іншими починаннями. Наприклад, вже у далекому нині 2006 році український фонд «Благополуччя дітей» отримав змогу видати ексклюзивні добродійні листівки за репродукціями картин Євгенії Гапчинської, які надала сама художниця. У 2012 році для Фонду Олени Пінчук АНТИСНІД вона створила різдвяні та новорічні благодійні листівки. Також художниця плекає мрію, щоб у кожному дитячому будинку була хоча б одна її картина, світлим промінчиком зігріваючи його мешканців. Хоча, війна внесла свої корективи; тепер Євгенія Гапчинська допомагає своїм мистецтвом вистояти. Так, вона надає свої картини для зборів на зброю, амуніцію, транспортні засоби для різних підрозділів. Її мистецтво не тільки несе щастя, але і допомагає захистити його.
Стиль Гапчинської легко розпізнати по героям картин, милих кумедних чоловічків, янголів, які звеселяють, милують та заспокоюють. Хоча, слід зазначити, що до такого стилю вона прийшла не одразу. Євгенія отримала класичну художню освіту, у 13 років вступила до Харківського художнього училища. Також, вона навчалася у Харківській та стажувалася у Нюрнберзькій Академіях мистецтв і був час, коли художниця створювала картини тільки у реалістичній манері, виписуючи людей максимально близько до життя. Були в житті і певні періоди розчарування у професії, адже потрібно було заробляти гроші і на руках була мала дитина. Тому Євгенія, як людина дії, в ті важкі часи працювала і у рекламній агенції, і навіть манікюрницею, закінчивши то одні, то інші курси. Так і сформувалось її життєве кредо «переступай страх, дій».
Згодом виникло бажання малювати інших людей, таких, яких ми бачимо на картинах зараз. Створено безліч картин, які навіть об’єднані у серії, такі як, наприклад, серія портретів відомих людей, де ми можемо побачити Фріду Кало, Мерилін Монро, Коко Шанель, Жанна Д’арк та багато інших. Однією з родзинок картин є цікаві милі написи, які теж додають вражень. Як каже художниця, вони іноді з’являються, коли вона пише картину, а іноді спочатку приходить фраза, і вона, як режисер, вибудовує її у сюжет на картині.
Євгенія Гапчинська відома численними виставками, її картини можна побачити у картинних галереях світу та приватних колекціях поціновувачів мистецтва. Спробувала себе художниця і у ілюструванні книжок і хоча сама вона не дуже любить таку роботу, адже необхідність узгодження бачення героїв і подій книги з її автором може обмежувати творчі ідеї самої художниці, теж досягла неабияких успіхів. Так, у 2005 році книга Івана Малковича «Ліза і її сни», ілюстрована Гапчинською, отримала 1-у премію форуму видавців Львова та 2-у премію на конкурсі «Книга року». А 2010-го року Мюнхенська дитяча бібліотека внесла книгу «Піратські історії», ілюстратором якої була художниця, до каталогу кращих дитячих книжок світу «White Ravens 2010».
При всій своїй популярності Євгенія Гапчинська ніколи не ставила собі за мету втілювати якусь ідею, щоб люди шукали певний зміст у її картинах, чомусь навчати, і не бере на себе таку відповідальність. Вона виражає свої емоції, спогади, натхнення, настрій і вважає, що якщо людина знаходить щось важливе для себе у її картинах, то це робота душі цих людей. Її ж душа уже вкладена в ці картини.
Війна зруйнувала милий і затишний світ Євгенії Гапчинської. Рашистські окупанти розбили і розграбували дім, що знаходиться у Макарівському районі, понівечили і сад. Сад - особливий для художниці, вона згадувала, що без нього не могла обійтися. Любила часто сидіти в саду, закутавшись у ковдру і спостерігати за природою; мишкою, пташкою, листям, що падало, туманом, що огортав все довкола. Ці миті були для неї чимось справжнім і давали спокій і свободу. Але все зруйнували окупанти. Чоловік Гапчинської, художник і дизайнер Дмитро Гапчинський з першого дня повномасштабного вторгнення пішов захищати батьківщину. Все ж, як людина, що долає страх і діє, Гапчинська за її словами «відплакала, відрізала волосся, береже сина, молиться за чоловіка», і почала працювати. Її перша картина після початку повномасштабної війни «Я безстрашна» зображає маленьку дівчинку у вінку із квітів, яка захищає єдинорога від зграї тигрів, що оточили їх. Єдиноріг у різних міфах різних народів і релігій символізує свободу, зцілення і красу; доброчесність, міць і силу, що протистоїть пітьмі; чистоту і добро. Його не можна вбивати. Україна і бореться за ці цінності. Єдинорогу важко і страшно, але він житиме у нашому світі, бо його захищають. Так, пізніше з’явилася картина «Захисник», на якій воїн тримає на руках рожевого єдинорога, рятуючи його. Після початку повномасштабної війни змінилась тематика багатьох картин, можна побачити картини «Буданов і чарівне жабеня», «Тато», «Наш янгол-помічник», яка зображає Бориса Джонсона, та інші.
В одному із інтерв’ю Євгенія Гапчинська сказала: «З будь-якої ситуації можна вийти, але зупиняє найчастіше різноманітний страх. Тож головне - бути безстрашним. Страх є практично у всіх, але дія завжди сильніша. І навіть якщо людина боїться, глибоко в душі вона знає, що робити для досягнення своєї мети.» Ці слова були, як порада для людей, які шукають свій шлях, але вони звучать, як ніколи, актуально і зараз, в наш складний час, коли країна бореться за виживання.
У 2007 році вийшов альбом Євгенії Гапчинсьої з її картинами. До нього вона додала свої «45 правил Гапчинської». Можливо вам будуть цікаві деякі з них:
Правило №17 – Коли ви програєте, не змарнуйте урок.
Правило №18 – Пам’ятайте три принципи: поважайте себе, поважайте інших, відповідайте за свої поступки.
Правило №19 – Не дозволяйте маленькій суперечці зруйнувати велику дружбу.
Правило №20 – Коли ви розумієте, що зробили помилку, негайно постарайтеся її виправити.
Правило №21 – Посміхайтеся, відповідаючи на телефонний дзвінок. Той, хто дзвонить відчує це по вашому голосу.
Правило №25 – Будьте відкриті для обміну, але не випускайте з рук ваші цінності.
Правило №26 – Читайте більше книжок, дивиться менше ТВ
Правило №32 – Діліться своїми знаннями, це спосіб досягнути безсмертя.
Правило №33 – Поводьтеся ніжно з землею.
Правило №34 – Вірте. В цьому неосяжна сила.
Правило №38 – Коли ви заробите великі гроші, використайте їх на допомогу іншим, поки ви живі. У цьому найбільше задоволення від багатства.
Правило №40 – Пам’ятайте, що не отримати бажане – це іноді і є везіння.
Правило №45 – Працюйте багато і чесно.
Можливо, саме в таких простих правилах і прихований шлях до щасливого життя?!
Вікторія Гейко-Черних, бібліотекар ІІ категорії
