Різдво в дорозі, новий рік на порозі
Новий рік — одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят, яке щорічно відзначають у всіх країнах і на всіх континентах. Попри те, що Новий рік — одне з небагатьох свят, що об`єднує все людство, за всіх часів у різних народів існували й існують свої традиції зустрічі Нового року та своя святкова атрибутика.
В Україні традиція новорічного святкування має особливо непросту та тривалу історію: наші прадіди у різний час святкували Новий рік і в березні, і у вересні, і у січні – та й тепер 2 рази.
Особливих святкувань цього дня не було, але вся діяльність людини була пов’язана із закликанням достатку на рік.
Традиційна новорічна обрядовість українців – це ціла низка зимових свят, серед яких виділяється період дванадцятидення з кульмінаційними точками 25 грудня (Різдво), 1 січня (Новий рік) і 6 січня (Різдво) за старим стилем. Навколо цих дат церковного та громадянського календаря протягом віків склався надзвичайно багатий комплекс звичаєвості. Останній день старого і перший день нового року українці відзначали як свята Меланки (Маланки) і Василя. На відміну від Різдва і Хрещення, ці дні не мали важливого значення в релігійному календарі, тому в їхній обрядовості майже не помітно церковних мотивів.
В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув'язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з колоссям. «Дідуха» обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Дідух символізував спільного предка.
Спочатку Новий рік для наших предків був цілком весняним святом. З приходом християнства на руські землі та впровадженням юліанського календаря 1 березня на наших землях офіційно встановлюється днем Нового року, що, за церковними переказами, відповідає даті творення світу. У народі цей день відомий як день преподобної мучениці Євдокії або, як селяни кажуть, «Явдохи» (тепер це 14 березня). Згідно з народною традицією — це перший день весни, перший день Нового року.
Таке літочислення зберігалося доти, доки у XV столітті руська церква не прийняла греко-візантійський церковний обряд, разом з яким початком церковного та громадянського року стало вважатися 1 вересня. Дата ж вибрана через те, що перша проповідь Ісуса відбулась під час іудейського свята жнив, яке відзначається з першого до восьмого вересня.
З того часу 1 вересня (14 за новим стилем) наші предки святкували день Преподобного Симеона Стовпника — «Семена», який символізував прихід нового року. Цього дня, ще в козацькій Україні на Семена справляли пострижини молодих хлопців і вперше садовили їх на коня. Також у цей день ткачі встановлювали свої верстати і починали ткати килими; бралися за роботу й усі інші сільські майстри: столярі, стельмахи, ковалі.
Із впровадженням папою Григорієм XIII нової календарної системи, що одержала назву григоріанської, або «нового стилю», всі європейські народи переходять на святкування Нового року 1 січня.
На терени Київської Русі традицію святкування Нового року 1 січня приніс цар Петро І у 1700 році, запозичивши її в Голландії та інших країнах Західної Європи. Причому, як і раніше, літочислення продовжувало вестися за юліанським календарем, який зберігався на всій території Російської імперії до 1918 року. Через це тривалий час Новий рік на землях, що входили до її складу, не збігався із західноєвропейським.
Лише у 1918 році на землях України впроваджується григоріанський календар, а Новий рік знову починає збігатися з європейським.
Оскільки традиційне народне святкування Нового року в Україні мало під собою глибоке релігійне та звичаєве підґрунтя, то люди не могли відмовитися від старовинного обряду прадідів та продовжували святкувати Новий рік між Різдвом та Водохрещам, тепер не 1, а 14 січня. Саме це свято зберегло усю традиційну обрядовість та релігійно-культовий зміст, які передавалися з покоління в покоління. Так з’явився в Україні Старий Новий рік.
Натомість свято 1 січня стало для українців веселим світським святом, яке об’єднало нас з рештою світу: не лише однією спільною датою, а й традицією святкування. У свою чергу, Новий рік 14 січня залишається невід’ємною складовою річного обрядового циклу українців та найповніше відображає традицію українського новорічного святкування, яке перекликається з міфічними та релігійними уявленнями поколінь предків та несе у собі глибокий символічний зміст.
Традиції новорічного святкування країнах світу відрізняються.
Наприклад, фінські родини збираються біля повного різноманітних страв новорічного столу. Дітвора чекає від Йоулупуккі, так звуть фінського Діда Мороза, велику корзину подарунків. У новорічну ніч фіни ворожать, щоб дізнатися своє майбутнє.
У Греції Новий рік - це день святого Василя. Святий Василь був відомий своєю добротою, і грецькі діти залишають свої черевики біля каміну в надії, що святий Василь наповнить черевики подарунками.
Ще перед Різдвом французи вішають над дверима будинків гілку омели, вірячи в те, що вона принесе успіх наступного року. Окрім того, французи прикрашають весь будинок квітами, обов'язково ставлять їх на стіл. У кожному будинку прагнуть розмістити макет, що зображає сцену народження Христа. За традицією, хороший господар-винар у новорічну ніч повинен чокнутися з бочкою вина, привітати її зі святом і випити за майбутній урожай.
А от англійці не надають Новому року особливого значення. Ніхто нікого не запрошує у гості, не дарують подарунки. Проте існує неписане правило, за яким в новорічний вечір або ніч кожен може без усіляких запрошень прийти на свято у будь-який будинок, навіть до незнайомих людей, і буде привітно прийнятий. Гість повинен принести з собою перепічку, віскі та невеликий шматочок вугілля, кинути його в сімейне вогнище і побажати, щоб вогонь в цьому будинку горів довго-довго.
Аргентинці теж винайшли веселий і корисний спосіб зустрічати Новий рік. У святковий день не рідкість буває побачити, що вулиці міст встелені стосами паперу. Чому? За традицією, аргентинці викидають з вікон непотрібну макулатуру — журнали, газети та інші папери — чим символізують позбавлення від старих проблем і невдач.
Норвежці свято вірять у різних казкових істот на кшталт духів та відьом, а тому не дивно, що в Норвегії є традиція перед Новим роком замикати у комірку всі мітли та щітки в домі, щоб ці самі відьми не поцупили їх в якості транспортного засобу
Вночі, напередодні 1 січня, особливо відважні громадяни палять бочки з дьогтем і котять їх по вулицях, спалюючи таким чином Старий і запрошуючи Новий рік. Існує дві легенди, що пояснюють цю традицію. За першою – бочки, що горять, символізують сонце. Кидаючи їх в море, шотландці віддавали морським мешканцям частину світла і тепла – щоб згодом розраховувати на прихильність водної стихії. Інша традиція свідчить, що вогонь очищує від злих духів і демонів.
В новорічну ніч жителі Італії викидають з вікон прямо на вулицю непотрібні речі: тріснувший посуд, зламані меблі, старий одяг. Вважається, що це принесе родині добробут у новому році. А ще в Італії зберігся звичай приносити у перший ранок року, що наступив, чисту воду з джерела, оскільки вважається, що вода приносить щастя.
В Японії Проводжаючи старий рік, прийнято ставити на стіл довгу локшину “тосікосі соба” – як символ довголіття, рисове печиво – як символ достатку в сім’ї, страви з гороху – як символ здоров’я, і страви з риби – як символ сили. У новорічну ніч дзвони храмів відбивають 108 ударів. З останнім ударом належить лягати спати, щоб встати перед світанком, вийти на вулицю і зустріти Новий рік з першими променями сонця, що сходить. Для тих же, хто проспить, Новий рік буде невдалим.
Китайський Новий рік святкується між 17 січня і 19 лютого, під час новолуння. Вуличні процесії – найбільш захоплююча частина свята. Тисячі ліхтарів запалюються під час процесій, щоб освітити шлях у Новий рік. Китайці вважають, що новий рік оточений злими духами. Тому вони відлякують їх хлопавками і петардами. Новий рік у Китаї – свято строго сімейне, і кожен китаєць прагне провести його в колі рідних. Ввечері останнього дня року кожна родина у повному складі збирається у вітальні на святкову вечерю. Одночасно члени родини дістають можливість пробачити один одному старі образи. Після закінчення трапези ніхто не лягає спати, щоб не впустити своє майбутнє щастя. Нічні пильнування на Новий рік так і називалися "оберігати рік".
Шановні друзі-читачі! Вітаємо вас з Новим 2022 роком і бажаємо, щоб всі негаразди, непорозуміння та переживання залишилися в минулому році. Щоб в Новий рік ви вступили сповнені нових сил та натхнення!
Нехай рік Тигра щедро винагородить вас, принесе нескінченну кількість приємних моментів, успіху у справах та справжнє кохання. Бажаємо добробуту вам і вашим рідним, якомога більше досягнень та втілення в життя найзаповітніших бажань. Нехай святкова атмосфера супроводжує вас впродовж всього прийдешнього року.
Олена Діденко, бібліотекар І категорії
