-= Меню =-

Родом з дитинства. До 140-річчя з дня народження письменника Алана Мілна

Частина І (з дитинства, повчальна). Всім відома фраза «Ми – родом з дитинства» і вона є дуже правдивою, адже наша особистість формується з того, що вклали в нас наші батьки, хто є наші герої з дитинства і які книги і казки читали нам, і що ми з них взяли в наше доросле життя. Говорячи про відому казку Алана Мілна «Вінні Пух і всі-всі-всі», ми з впевненістю можемо сказати, що хто знає її з дитинства або читає своїм дітям, зберіг в душі казку, вільну від політики і натяків на особисті травми, казку, де тепло і затишно, як в дитинстві, казку, яка вчить нас життю, дружбі, добру і любові. Чого варті улюблені цитати із книги, у яких сказано «все-все-все»!

Отже, сідаємо і записуємо на всі випадки життя:

Про дружбу:
Друг – це той, хто допомагає піднятися, коли ти падаєш, а якщо він не зможе цього зробити, то просто ляже поруч з тобою і буде слухати.
День, який ти провів без друга, наче горщик без єдиної краплі меду в ньому.
Якщо ти житимеш сто років, я би хотів прожити сто років мінус один день, щоби мені не довелося ні дня прожити без тебе.
Не йди за мною, я можу не довести. Не йди переді мною, я можу не встигнути. Йди поруч і будь моїм другом.

Про любов:
Любов робить декілька кроків назад, щоб поступитися місцем щастю того, кого ти любиш.
Якщо коли-небудь настане день, коли ми не зможемо бути разом, збережи мене в своєму серці і я буду там вічно.
Деякі люди занадто піклуються. Думаю, це називається любов’ю.

Гарні манери:
Із гостей ніхто не йде одразу – так не годиться. Треба посидіти ще трошки. І ще трошки…

Про роботу:
Треба робити так, як треба. А як не треба, робити не треба.

Гостинність або ж для нас, українців:
А підходяща компанія – це така компанія, де нас можуть чимось пригостити.

Про віру в себе:
Ти хоробріше, ніж вважаєш, сильніше, ніж здаєшся, і розумніше, ніж думаєш.

Про реалізм: просіть для себе тільки найкращого:
Тобі меду чи згущеного молока з хлібом, чи того та іншого? – Того та іншого, і можна без хліба.

Про сімю:
Але завжди корисно знати, де знаходиться друг та родич, бажаєте ви цього чи ні.    

Про характер:
Те, що мене вирізняє, – це те, що робить мене МНОЮ.

Про здоровий спосіб життя:
Ведмідь, як би він не намагався, без вправ гладшає. 

Про взаємовідносини і спілкування:
Деякі люди розмовляють з тваринами. Але небагато з них слухають. Це проблема.
Бур’яни – теж квіти, якщо з ними познайомитись.
Ви не можете залишатись в своєму кутку Лісу, очікуючи, що до вас прийдуть інші. Іноді до них треба ходити. 

Може про науку?
Одна з переваг неорганізованості полягає в тому, що людина завжди робить несподівані відкриття.

А скільки філософії!
Ніколи не бійтеся тіні, адже вона означає, що десь поруч сяє світло.
Насолоджуйся малим в житті. Одного разу ти оглянешся і зрозумієш, що то було грандіозним.
Ріки знають, що не треба поспішати. Коли-небудь ми всі туди доберемся.
Раніше я вірив у вічність, але вічність занадто хороша, щоб бути правдою.

Частина ІІ (для реалістів і тих, хто не боїться розчаруватись). Насолодившись такими цитатами, що вчать життю, складається ідеальна картина: як батько розповідає сину чисельні казкові історії, в яких він вкладає синові життєві мудрості, але в дійсності не все було так. Почнемо з біографії письменника.

Алан Александр Мілн народився 18 січня 1882. Шотландець за походженням, він народився і провів своє дитинство у Лондоні, де його батько Джон Мілн мав невелику приватну школу, в якій згодом вчився і його син. Одним із викладачів у школі був відомий письменник-фантаст Герберт Уеллс. Після школи А. Мілн навчався у Вестмінстерській школі, а потім вивчав математику у Трініті-коледжі. І хоча Алан здобув ступінь з математики, з юних літ він захоплювався літературою і творчістю. Вже в студентські роки разом з братом Кеннетом він писав легкі гумористичні статті, вірші та казки до студентської газети “Grant”. Їх помітили редактори провідного британського гумористичного журналу “Punch”. З цього почалась літературна кар’єра Алана Мілна.

У 20-х роках Мілн став одним із перших сценаристів молодого британського кінематографу. На його рахунку чотири фільми. До появи Вінні-Пуха вся творчість письменника – це суцільні та вдалі літературні спроби. Саме він змінив важку сатиру довоєнного журналу “Punch” на легкий і тонкий гумор. Всі видавці стверджували, що він і далі має писати карикатури та яскраві твори для “Punch”. Коли письменник взявся до написання детективних романів, всі вже переконували, що цей жанр – його покликання. Алан Мілн міг знайти свою аудиторію у будь-якому жанрі. До 1922 року Мілн встиг написати 18 п’єс і три романи. Все змінилось, коли світ побачила перша книга про Вінні-Пуха.

Алан Мілн одружився у 1913 році, а в 1915 році пішов на службу під час Першої світової війни, хоча і був пацифістом. Демобілізувався у 1919 році.

У 1923 році сім’я переїхала до Північного Уельсу. Нескінченні дощі тримали письменника у вимушеній бездіяльності, зате похмуре небо і шелест дощу, чутний в альтанці, де він проводив більшість часу, давали йому натхнення і згодом з’явилась збірка поезій під назвою «Коли ми були зовсім маленькими». Він писав про сина і для сина. І сумно читати нам, ідеалістам, що потім у своїх мемуарах Кристофер Робін напише, що батько спирався не на власний досвід спілкування з ним, а на загальні уявлення. Відповідно деяких свідчень спілкування, як такого, власне і не було. Всі питання виховання в сім’ї були віддані на відкуп улюбленій няні хлопчика.

Іронія долі полягає в тому, що сам Мілн був впевнений, що він не пише ні дитячої прози, ні дитячих віршів. Він звертався до дитини в кожному з нас. Кажуть, він ніколи не читав своїх оповідань про Пуха синові, виховуючи сина на творах свого улюбленого письменника Пелема Гренвіла Вудхауза. Згодом Вудхауз вернув йому комплімент і сказав, що Мілн – його улюблений дитячий письменник.

Через рік виходить збірка оповідань «Дитяча галерея», де героями оповідань вже є Вінні-Пух, П’ятачок, Тигра та інші герої, списані з улюблених іграшок сина. Сам Алан Мілн стверджував, що йому нічого не приходилось вигадувати, лише спостерігати за сином та його іграми.

Перша повна книга про кумедне ведмежа і його друзів вийшла у 1926 році, друга – в 1928. Книги мали небувалий успіх і тисячі читачів захоплювались історіями маленької компанії, але Мілну вже не хотілося продовжувати написання історій, адже син підріс і хотілося рухатись далі. Та автор опинився в пастці плюшевого ведмедика і від нього чекали тільки дитячих історій і для всіх він був тепер дитячим письменником. Фахівці критикували інші твори А. Мілна, а читачі вимагали продовження улюблених оповідань. До кінця життя письменник і його син ненавиділи Вінні. Алан Мілн - за те, що той зруйнував його письменницьку кар’єру, а Крістофер – за вкрадене дитинство. Одного разу Мілн сказав: «Я відчуваю, що зіпсував життя Кристоферу Робіну. Треба було назвати мого персонажа Чарльзом Робертом». Хлопчик розізлився на батьків, що виставили його життя на загал, і навіть перестав з ними спілкуватися. Напевно, конфлікт вдалося залагодити і через багато років Кристофер Робін навіть був присутній на церемонії відкриття пам’ятника ведмедю у Лондонському зоопарку. Статуя присвячена Алану Мілну і на фото можна побачити як вже 61-літній Кристофер Робін лагідно гладить героя свого дитинства.

Така сумна історія автора і героя відомої казки «Вінні-Пух і всі-всі-всі». Та пригоди ведмедика Вінні і досі люблять і дорослі, і діти. У 1996 році англійське радіо провело соціологічне опитування і ця книга зайняла 17-те місце у переліку найяскравіших та знакових творів, що були опубліковані у двадцятому столітті. Всесвітні продажі книги про Вінні-Пуха з 1924 по 1956 роки перевищили 7 мільйонів. Як відомо, коли продажі книги складають більше мільйона, видавці просто перестають їх рахувати. А мільйонам вдячних читачів не перерахувати всіх позитивних емоцій, мудрості і життєвих уроків, яких вони отримують від кожної зустрічі із безсмертною книгою. Недарма, 18 січня, день народження Алана Мілна, вдячні читачі ще й назвали Днем Вінні-Пуха.

Вікторія Гейко-Черних, бібліотекар ІІ категорії

Останні новини Наукової бібліотеки


  • 01.10.2024 Бібліопрезентація «Легендарні козаки-характерники»

  • 30.09.2024 У бібліотеці розповідали про найцікавіші дерева парків