Роковини наймасовіших розстрілів в Бабиному Яру
В Київ фашистські війська ввійшли 19 вересня 1941 року. Не пройшло і тижня, як в Києві сталися дві апокаліптичні події. Одна з них – страшні пожежі в найстаровиннішому й найкрасивішому місці українській столиці – на Хрещатику і прилеглих до нього вулицях. Радянські війська, відступаючи, заклали у підвали десятків будинків, де фашисти могли розмістити свої штаби або скористатися для проживання офіцерів і генералів, радіокеровані міни, якими можна керувати і на відстані 400 км. 24 вересня почалися пожежі в десятках будинків одночасно, які німці не могли загасити. Історичний центр Києва було знищено. Заручниками цих подій стали кияни, тисячі яких загинули у вогні, 50 тисяч лишилися житла і майна. Німців загинуло тільки сотні.
Гітлерівці скористалися цим для «остаточного вирішення єврейського питання» у Києві. Спочатку фашисти хотіли спровокувати антиєврейські погроми і руками киян розправитись з євреями. Але це не вдалося. І тоді 29 і 30 вересня в урочищі Бабин Яр, всього в 6 кілометрах від центру української столиці, сталася друга апокаліптична подія – розстріл 33771 тисяч єврейських жінок, дітей, чоловіків. Їх кількість докладно підрахували німці із своєю німецькою педантичністю.
До сих пір дослідники Голокосту сперечаються, чому, тільки коли німці перетнули кордон Радянського Союзу, вони почали розстрілювати також жінок та дітей; в завойованій Європі вони розстрілювали тільки чоловіків. Єврейське населення Києва було обвинувачено у вибухах десятків будинків на Хрещатику, які замінувала Радянська армія перед своїм відступом ( хоча б коли не цей, знайшовся б інший привід для обвинувачення). За гебельсівською пропагандою євреї, роми, психічно хворі належали до «особливих груп», які підлягали знищенню в першу чергу.Одночасно з наказом євреям зібратися в певному місці були розпущені чутки, що їх будуть вивозити через Європу на їх історичну батьківщину в Ізраїль. Люди повірили. Повірити в це було декілька причин. Місцем збору євреїв був призначений парк недалеко від Бабиного Яру, біля якого до війни була дитяча залізниця. Люди думали, що там їх посадять у вагони. Ще – історична пам’ять. Старі люди пам’ятали прихід німців у Києв у 1918р. Тоді німці поводились шляхетно і чемно. Чоловіки - євреї призовного віку, як і всі інші чоловіки, були на фронті. Інша частина єврейських чоловіків – вчені, інженери, артисти, художники, музиканти була евакуйована з Києва. В місті залишалися діти, жінки і старі. Ще одна причина, чому повірили німцям – радянську владу, яка була жорстока до людей, не любили і велика частина населення вичікувала, гадали, що з приходом німців життя стане краще. Про концтабори, що вже були на території Польщі , радянська преса з початком війни зовсім не згадувала. Радянська влада знала , що єврейське населення буде першим, кого німці почнуть знищувати, але люди не були зовсім про це повідомлені. Взагалі, 300 тис. населення, яке залишалося в Києві, було просто кинуто напризволяще.
Євреї повинні були зібратися на вісім годин 29 вересня недалеко від Бабиного Яру. Коли натовп ввійшов до входу в Бабин Яр, люди почали розуміти, що їх обдурили. Повернути назад не давав щільний кордон із німців та поліцаїв. Був наказ скласти пожитки і продукти та роздягнутися. А потім почався страшний кулеметний розстріл людей німецькою зондеркомандою. Люди падали в яр, там їх добивали, багато було тільки поранено. Але вибратися з яру було просто неможливо. За свідченням німецького офіцера, деякі з німецьких солдат – кулеметників після цього сходили з глузду. Німці примусили військовополонених закопувати розстріляних людей і «земля просто дихала» від цієї маси вбитих і поранених. Тільки одиниці ще живих з настанням темряви змогли вилізти з цієї глибокої ями, глибина якої була 15 –25 метрів, з під маси тіл.
Бабин яр став загальною могилою не тільки для євреїв. Просто за расовою ознакою ще до розстрілу євреїв тут були розстріляні роми. Їх німці навіть не рахували. За свідченням очевидців в Києві німці розстріляли до 5 таборів ромів. В Бабиному Яру стоїть пам’ятник цим жертвам – ромська кибитка.
Розстрілювали тут також і військовополонених. Сотня моряків Дніпровської флотилії, гравці Київського «Динамо» які перемогли німецьку футбольну команду, також були розстріляні в Бабиному Яру. До 800 психічно хворих людей німці розстріляли там же за період окупації.
Перед своїм відступом, в серпні 1943 року, німці почали приховувати сліди своїх злочинів, викопували трупи та спалювали. Це робилося руками військовополонених. Попіл розвіювали. Тому число жертв, закатованих в Бабиному Яру, не можна підрахувати, воно коливається від 100 до 150 тисяч.
Безумовно, «Бабин Яр» – кладовище інтернаціональне. Та сумний пріорітет за тими, хто встелив своїми тілами дно гігантської братської могили, на яку гітлерівці за 778 днів окупації перетворили цю околицю Києва. Свідки тих часів пишуть : « Ми були на межі божевілля, коли взнали про цей наджахливий злочин, але вижили, щоб розповісти світу про це».
Тільки в 1991 році в Бабиному Яру на місці трагічної загибелі стількох людей був проведений перший санкціонований мітинг.
Наталія Чернова,
бібліотекар І категорії,
Вікторія Гейко-Черних,
бібліотекар ІІ категорії
