Самотність серед людей: до 140-річчя від дня народження Стефана Цвейга

«Я вірю, що справді живе лише той,

хто живе таємницею своєї долі.» 

          Стефан Цвейг народився 28 листопада 1881 року у Відні в заможному єврейському сімействі. Його батько Моріса Цвейг був процвітаючим фабрикантом, а мати, Іда Бреттауер, – дочка банкіра, красуня з чи малими амбіціями. Іда синами Стефаном і Альфредом практично не займалася, їх виховували гувернантки. Брати виросли в багатстві й розкоші, хоча і не зазнали повною мірою материнської любові. Про дитинство і юнацтво письменника відомо мало. Сам він не любив говорити на цю тему, наголошуючи на тому, що його дитинство було звичайним для єврейського хлопчика. В роки навчання Стефан захопився театром і поезією. У 1900 році юний Цвейг закінчив гімназію і вступив до Віденського університету на філософський факультет. Вже під час студентства, у 1901 році, на власні кошти опублікував першу збірку своїх віршів «Срібні струни». Молодий письменник наважився відправити знаменитому поетові Райнеру Марії Рільке свою першу книгу. Відомий поет-модерніст надіслав в якості відповіді молодому автору свою книгу. Так зав'язалася дружба двох талановитих людей. В 1905 закінчив університет і отримав докторський ступінь.

          Після закінчення університету і отримання докторського ступеня молодий Цвейг відправився в довгу подорож. Спочатку він мандрував Європою, потім були Індія та Індокитай, відвідав також Панаму, Кубу, Сполучені Штати. Деякий час Цвейг жив у Швейцарії. Після закінчення Першої світової війни оселився біля австрійського міста Зальцбурга. Продовжував займатися літературною творчістю, почав писати біографічні нариси та новели.

«У кожному юному обличчі вже приховуються зморшки,

в усмішці – втома, в мрії – розчарування.»

          Завжди модно одягнений, стильний, імпульсивний та талановитий Стефан подобався багатьом представницям прекрасної статі. Не стала винятком і Фредеріка фон Вінтерніц. Знайомство відбулося в той час, коли Фредеріка вже була одружена і мала двох дітей. Жінка всупереч правилам пристойності першою зробила хід, написавши лист поету. Потім почались телефонні розмови, листування, послання, що призвели до глибокого почуття. Спочатку стосунки пари можна було назвати платонічними, але з часом вони запалали одне до одного справжньою пристрастю. Згодом Фредеріка фон Вінтерніц отримала розлучення і пов’язала свою долю з Цвейгом. Фредеріка і Стефан вступили в законний шлюб і прожили в любові і злагоді майже два десятиліття. Вони були щасливі не лише як подружжя, а як дві творчі натури.

          Фредеріка теж небезуспішно займалася літературною діяльністю. Найсвітліший період їхнього сімейного життя пройшов у старовинному особняку XVII ст. з вежею, що розташовувався на горі Капуцінерберг поблизу Зальцбурга. Вони були щасливі у своєму сімейному гніздечку, який Фредеріка зробила теплим та затишним. Їх розставання ніколи не тривали більше декількох днів, та й тоді подружжя обмінювалися ніжними і трепетними посланнями. Таке безхмарне життя тривало до 50-річчя письменника. Здавалося, у нього було все: літературна слава, любов читачів, матеріальне благополуччя, кохана дружина. Але саме тоді Стефан впав у жахливу депресію. В листі своєму другові зізнавався, що, не боїться забуття, нестачі грошей, смерті, але його страшенно лякає старість, яка тягне за собою хвороби та залежність від оточуючих.

          У 1934 подружжя, обидва єврейські походження, побоюючись нацистських переслідувань, вирушили до Лондона. Фредеріка, вирішивши реалізувати свої письменницькі амбіції, не мала часу друкувати твори чоловіка. Потрібен був секретар. Розважлива дружина знайшла друкарку. ЇЇ звали Шарлотта Альтман. Яскрава жінка не побачила в непривабливій, сутулій дівчині ніякої загрози її сімейним стосункам.   

          На той час, коли 26-річна дівчина, увійшла в дім Цвейгів, письменникові було за 50. Панічно боячись старості, якось Стефан сказав дружині, що старий чоловік може почерпнути юності лише в молодої жінки, яка закохається в нього. Його слова стали правдою життя. Шарлотта стала коханкою Цвейга, а згодом змусила його розлучитися й стати її законним чоловіком. Так і сталося. Церемонія одруження Стефана та Шарлотти пройшла тихо та практично непомітно. Після цього пара вирушили до бразильського містечка Петрополіс, а Фредеріка поїхала до Сполучених Штатів. Колишня пара не розірвала спілкування. Вони листувалось, тому колишня дружина, яка продовжувала любити Стефана, багато знала про нього.

          Прихід фашистів до влади став нестерпним жахом для Цвейга. Він зі страхом спостерігав, як фашизм спотворює світ і нав’язує свою ідеологію. Письменник дуже гостро переживав сам факт початку Другої світової війни та успіхи фашистів. Переживання поглиблювалися тим, що Цвейг опинився відірваний від друзів і практично позбавлений спілкування. Все частіше Цвейг відчував себе розбитим і спустошеним. Його переконання руйнувалися, моральні орієнтири були втрачені. Вогнем, палила туга за батьківщиною. Спогади про щасливе минуле приносили нестерпний біль. У листах колишній дружині Цвейг зізнавався, що його розчарування в житті досягла межі, і працює він упівсили, та й то за звичкою. В такому стані можливо написати лише депресивні романи, а це – моральний злочин для творчої людини. Частіше він скаржився Фредеріці, що втомився від життя, а минулого вже не повернути.

            Перебуваючи у стані глибокої депресії і розпачі з приводу очікуваного краху Європи і перемоги Гітлера, Стефан Цвейг в 1942 році покінчив життя самогубством, прийнявши смертельну дозу снодійного. Разом з ним пішла з життя і його друга дружина Шарлотта.

          У прощальному листі Цвейга було сказано:

«Після шістдесяти потрібні особливі сили, щоб починати життя знову. Мої ж сили виснажені роками поневірянь далеко від батьківщини. До того ж я думаю, що краще зараз, з піднятою головою, поставити крапку в існуванні, головною радістю якого була інтелектуальна робота, а найвищою цінністю – особиста свобода. Я вітаю всіх своїх друзів. Нехай вони побачать зорю після довгої ночі! А я занадто нетерплячий і йду раніше них.»

          Твори Цвейга вражають драматизмом, захоплюють незвичайними сюжетами і змушують міркувати над мінливістю людських доль. Цвейга вважали улюбленцем долі, називали «психологом пристрастей» і ... великим песимістом. Про його новелах говорили: «проникають в душу». Ймовірно, тому, що сам автор пережив всі муки і радості, які можуть випасти на долю людини.

«…ненависть, що вміє мовчати в сто разів

небезпечніше, ніж найемоційніші промови»

Марія Антуанетта    У романі розповідається про трагічну долю королеви Франції, страченої в 1793 за рішенням Революційного трибуналу. Безпечна, жіночна, довірлива Марія Антуанетта була зніжена лестощами й милуваннями придворних. Вона уявляла своє життя як намисто з насолоди, розкоші, безтурботності і повсякденного свята, не підозрюючи, що за межами Паризького оперного театру існує інший світ, що поринув у злиднях, стражданнях й ненависті. І цей світ обрушився на неї в образі Французької революції, оголосив її осередком усіх вад і кинув під ніж гільйотини.

Марія Стюарт Жінка, яку називали вбивцею, мученицею, інтриганкою, святою… У юному віці Марія Стюарт була коронована у Шотландії та Франції. З дитинством довелося попрощатися рано, адже королеві треба бути жорсткою та мудрою не по роках. У шістнадцять років вона вийшла заміж, через рік овдовіла. З Франції вона повертається до рідної Шотландії, де їй належить правити своїм народом. Будь-яка помилка буде коштувати їй корони. Саме цього жадає кузина Марії –Єлизавета I, королева Англії. Налагодити стосунки з кузиною не вдається, і Марія розуміє, що час дипломатії минув. У боротьбі за владу вона має лише два шляхи: перемогти за будь-яку ціну або програти.

Стефан Цвейг прославився перш за все завдяки своєму таланту писати біографії історичних особистостей. Історія оживає в його романах разом з образами видатних діячів минулого. У поданні Цвейга це живі люди зі своїми вадами, пристрастями і слабостями, і хоча його романи не завжди так вже точні в історичному відношенні, але читати їх цікаво, і це найголовніше.

	Три майстри. Бальзак, Діккенс, Достоєвський Перший твір з циклу «Будівники світу» – «Три майстри. Бальзак, Діккенс, Достоєвський» про великих письменників XIX століття Франції (Бальзак), Англії (Діккенс) і Росії (Достоєвський). Не завжди точні у фактах, белетризовані біографії Цвейга приваблюють критичним мисленням, умінням відтворити історичний колорит, проникненням в психологію творчої особистості.
	Три співця свого життя: Казанова, Стендаль, Толстой В книзі представлені життєпис трьох «співців життя» – блискучий авантюрист і геніальний коханець Казанова, один з найбільших майстрів французької прози Стендаль, могутній творець, шукач морального ідеалу Лев Толстой – ці, здавалося б, несумісні імена Цвейг об'єднав в одному циклі не випадково. Кожен з цих художників, яку б літературну форму він не обрав – драму, епос, лірику чи автобіографію, – зумів наповнити свої твори власним "я", стати співаком свого життя.
	Бій з демоном: Гельдерлін, Кляйст,Ніцше У книзі «Бій з демоном: Гельдерлін, Кляйст, Ніцше» Стефан Цвейг розповідає про трьох ключових творців, провісників XX століття, які, мабуть, вплинули на сучасне розуміння мистецтва, творчості, релігії чи не більше за всіх інших. «Ці три героїчні образи – Гельдерлін, Кляйст і Ніцше – навіть у зовнішній долі виявляють разючу подібність: так, ніби для них був складений один гороскоп. Всі троє гнані якоюсь надпотужною… надприродною силою із затишного «я» в згубний циклон пристрасті і передчасно закінчують свій шлях в жахливому потьмаренні розуму, в смертоносному сп'янінні почуттів – божевіллям або самогубством. Не пов'язані зі своєю епохою, не зрозумілі своїм поколінням, блиснувши, немов метеорит, вони мчать у ніч свого призначення… Вони самі під владою, вони… одержимі вищою силою, силою демонічною…» – так автор говорить про своїх героїв.

Стефан Цвейг був одним із найбільших майстрів малої прози в європейській літературі XX століття. Його новели відрізняють захоплюючі та драматичні сюжети, тонкий психологізм та чуйне знання людської природи. За своєю структурою кожна з його історій нагадує конспект великого роману, який майстерно викладається автором на кількох десятках сторінок.

	Новели У новелах Цвейга читач слідом за героями втрачає почуття реальності і занурюється в світ глибоких душевних переживань, де почуття оголені до межі. Ці історії про фатальні зустрічі і мінливості долі розкривають найпотаємніші таємниці людського серця, з вражаючою яскравістю показуючи, наскільки беззахисна людина перед руйнівною силою пристрасті.
	«…немає нічого страшнішого,  ніж самотність серед людей.» Лист незнайомки Трагічна історія про самовіддане кохання дівчини, починаючи з тринадцяти років і закінчуючи останнім зітханням, і чоловіка, який любив одну людину — себе, а дівчата для нього були лише швидкоплинним захопленням. І ось, у черговий день народження, він отримує дивний лист, лист від незнайомки, лист від НЕЇ. І перед нами розкривається жахлива, але в той же час неймовірно романтична історія кохання. А починався лист зі слів «Тобі, що ніколи не знав мене»...
	«Молодість завжди права. Розумний той, хто їй кориться.» «Нетерпіння серця» Антон Гофміллер – лейтенант кавалерії австрійської армії, виходець із бідної багатодітної родини. За збігом обставин він опинився на вечері у багатого землевласника. Намагаючись бути галантним кавалером, Антон запросив на танець дочку господаря Едіт. Він не знав, що дівчина не може ходити. Наступного дня Антон послав Едіт букет чудових квітів на знак вибачення. Незабаром він став частим гостем у цьому будинку. З кожним днем Едіт все більше прив'язується до молодого лейтенанта. Вона мріє про кохання, їй здається, що їхні почуття взаємні. Адже Антон такий добрий до неї! Але …
	Новели. Захід одного серця. Сум’яття  почуттів. «Захід одного серця» і «Сум’яття почуттів» –твори про надзвичайно сильні почуття, що штовхають героїв на подвиги і злочини... Про шалену пристрасть, ненависть і любов... Про гордість і здатність до самопожертви... Про муки людини, що розривається між бажанням і почуттям обов'язку, між своєю внутрішньою природою і нормами суспільства. Напруженості та драматизм подій, гострий психологізм яскравих, незвичайних сюжетів читаються на одному подиху.
	Ніщо так не відточує розум, як болісна підозра… Пекуча таємниця Психологічна новела. Мама і син на відпочинку познайомилися з молодим чоловіком. Хлопчик було зрадів, що у нього з’явився справжній дорослий друг. Але щось недобре відбувається між мамою і другом. Через що, в першу чергу, завдяки хлопчикові, постраждали дорослі.

Творчість Цвейга глибока, відверта, сильна. Вона змушує переглядати погляди на життя, по-іншому сприймати любов. Твори, написані три чверті століття назад, вражають і сучасного читача, змінюють його світогляд, змушують думати і міркувати. Книги австрійського письменника популярні і в наш час. В чому ж секрет подібного "нестаріння" новел Цвейга? На це питання Ви зможете дати відповідь, занурившись в дивосвіт його чарівного слова.

Читайте Цвейга!!! Він вражає!!!

           Олена Рудковська, бібліотекар ІІ категорії