-= Меню =-

Щоб бджіл водити, треба їх серцем любити!

19 серпня бджолярі відзначають своє професійне свято – День пасічника в Україні. Цю дату встановлено Указом Президента у 1997 році. Святкування включає організацію медових ярмарків і культурних заходів, вшанування праці пасічників і бджолярів. Цього ж дня християни відзначають Преображення Господнє, яке в народі називають Яблучний Спас. В церквах освячують яблука та мед. А пасічники освячують вулики перед настанням холодів, щоб бджоли добре перезимували.

Бджільництво у світі – дуже розвинена галузь. І це логічно – у більшості країн світу мед є неодмінною складовою щоденного раціону кожної сім’ї. Віск, прополіс, маточне молочко, бджолина отрута та інші продукти бджільництва вже давно широко застосовуються у косметології, фармації.

Бджоли почали виробляти мед близько 3 мільйонів років тому, це припущення було зроблено вченими завдяки датуванню однієї знайденої скам’янілої соти. Люди стали вживати його близько 15 000 років тому. Таку гіпотезу висунули, коли в Валенсії (Іспанія), були виявлені стародавні печерні малюнки, на яких була зображена людська фігура, що збирає мед з вулика.

Мед – продукт вічності. Він має один з найвищих показників зберігання серед харчових продуктів

Мед дуже корисний для здоров’я і це помітили давно. Оскільки речовина настільки негостинна для бактерій, її часто використовували для захисту від інфекції при порізах і опіках. Сьогодні мед також використовується в якості природного лікування шкіряних хвороб, виразок шлунка і навіть деяких видів сезонних алергій.

Типовий вулик може виробляти від 13,6 до 45,35 кг меду на рік. В середньому, медова бджола виробляє 1/12 чайної ложки меду протягом свого життя. Аромат меду визначається джерелом нектару, з якого він виготовлений. Мед липи тонкий, гречаний мед терпкий та пряний, а евкаліптовий мед має ментоловий присмак. Але далеко не всі бджоли можуть робити його. На Землі налічується 20 000 видів бджіл, і лише невелика їх частина робить мед.

Мед – улюблений десерт багатьох з нас, але з впевненістю можна сказати, що ми зовсім мало знаємо бджолиних секретів. Отже, декілька цікавих фактів з життя солодких комах.

ПРО БДЖОЛИ

 

ПРО БДЖІЛЬНИЦТВО

 

 ПРО МЕД

Вивчанням й розвитком бджільництва займалися тривалий час і в Уманському національному університеті садівництва. Основою пасіки Уманського училища садівництва і землеробства стала пасіка інспектора училища П.Г. Анциферова, яку училище викупило у нього у 1892 році, коли Павла Григоровича призначили директором Нікітського ботанічного саду. Ця пасіка складалася з 27 вуликів двох систем: Левицького (24 штуки) і Зубарєва (3 штуки). Вулики Зубарєва були розраховані на дві бджолині сім’ї.

Чисельність бджолиних родин зросла з 27 родин у 1892, до 40 родин у 1893-1894 роках, а у 1894-1895 роках було вже 70 родин, у 1895-1896 – вже 90 родин.

З 1907 року бджільництво у нашому навчальному закладі викладає відомий вчений, видатний діяч бджільництва, професор Іполит Іванович Корабльов. З його ім’ям пов’язують активний розвиток і розквіт бджільничої справи, яка відігравала важливу роль як в навчальному, так і науковому процесах. Адже будучи викладачем, Іполит Іванович також завідував навчально-дослідною пасікою. Він організував при училищі кабінети бджільництва і шовківництва, а при станції та пасіці – музей. Крім того, для народних шкіл було налагоджено виготовлення навчальних колекцій, препаратів і посібників із бджільництва і шовківництва. У кабінеті бджільництва фахівці давали консультації з хвороб бджіл і розплоду. При дослідній пасіці були створені майстерні по виготовленню і випробуванню нових систем вуликів та інвентаря. Так, був винайдений так званий український вулик, який використовується і зараз на пасіках України.

В другій половині ХХ століття навчальна, освітня і наукова роль пасіки почала зменшуватися. У 1964 році учбову пасіку приєднали до пасіки учгоспу. Після 1991 року кількість вуликів на пасіці почала неухильно зменшуватись, і в 2001 році, на жаль, пасіку ліквідували. В 2006 році співробітники кафедри тваринництва організували нову навчально-дослідну пасіку, яка мала біля 20 вуликів Дадана. Вона проіснувала декілька років і наданий час являється недіючою. Загалом історія розвитку і функціонування пасіки в університеті садівництва налічує майже 120 років кропіткої, цікавої і корисної праці, що зробила неоцінений внесок у розвиток бджільництва не лише України, а й світу.

Бути бджолярем – це значить, стати трохи бджолою, такою ж працьовитою й неспокійною. І це не просто красиві слова, клопоту у пасічника дійсно багато. Бджоляр повинен весь час піклуватися про здоров'я й комфорт своїх маленьких працівників, а ця праця не з легких. Тому сьогодні ми вітаємо й дякуємо людей, чиї руки пахнуть медом.

Наталія Поліщук, бібліотекар ІІ категорії

Останні новини Наукової бібліотеки


  • 01.10.2024 Бібліопрезентація «Легендарні козаки-характерники»

  • 30.09.2024 У бібліотеці розповідали про найцікавіші дерева парків