Щоб бджіл водити, треба їх серцем любити!

19 серпня бджолярі відзначають своє професійне свято – День пасічника в Україні. Цю дату встановлено Указом Президента у 1997 році. Святкування включає організацію медових ярмарків і культурних заходів, вшанування праці пасічників і бджолярів. Цього ж дня християни відзначають Преображення Господнє, яке в народі називають Яблучний Спас. В церквах освячують яблука та мед. А пасічники освячують вулики перед настанням холодів, щоб бджоли добре перезимували.

Бджільництво у світі – дуже розвинена галузь. І це логічно – у більшості країн світу мед є неодмінною складовою щоденного раціону кожної сім’ї. Віск, прополіс, маточне молочко, бджолина отрута та інші продукти бджільництва вже давно широко застосовуються у косметології, фармації.

Бджоли почали виробляти мед близько 3 мільйонів років тому, це припущення було зроблено вченими завдяки датуванню однієї знайденої скам’янілої соти. Люди стали вживати його близько 15 000 років тому. Таку гіпотезу висунули, коли в Валенсії (Іспанія), були виявлені стародавні печерні малюнки, на яких була зображена людська фігура, що збирає мед з вулика.

Мед – продукт вічності. Він має один з найвищих показників зберігання серед харчових продуктів

Мед дуже корисний для здоров’я і це помітили давно. Оскільки речовина настільки негостинна для бактерій, її часто використовували для захисту від інфекції при порізах і опіках. Сьогодні мед також використовується в якості природного лікування шкіряних хвороб, виразок шлунка і навіть деяких видів сезонних алергій.

Типовий вулик може виробляти від 13,6 до 45,35 кг меду на рік. В середньому, медова бджола виробляє 1/12 чайної ложки меду протягом свого життя. Аромат меду визначається джерелом нектару, з якого він виготовлений. Мед липи тонкий, гречаний мед терпкий та пряний, а евкаліптовий мед має ментоловий присмак. Але далеко не всі бджоли можуть робити його. На Землі налічується 20 000 видів бджіл, і лише невелика їх частина робить мед.

Мед – улюблений десерт багатьох з нас, але з впевненістю можна сказати, що ми зовсім мало знаємо бджолиних секретів. Отже, декілька цікавих фактів з життя солодких комах.

ПРО БДЖОЛИ

• Бджола може продовжити своє життя на 5-6 років. Правда, у виняткових випадках, заради збереження сім’ї.

• У бджіл дуже добре розвинений нюх. Вони здатні відчути запах квітів за кілометр від себе.
• До вулика бджоли «доносять» нектару в кілька разів менше, ніж зібрано, оскільки під час роботи частину вони з’їдають самі.
• Карл фон Фріш був нагороджений Нобелівською премією 1973 року за розшифровку «танцю бджіл», рухів, які виконують комахи, щоб сповістити решту бджіл про координати та відстань до джерела пилку.
• Повертаючись до вулика, бджола створює особливі вібрації, які й передають інформацію про розташування їжі щодо положення сонця.
• Колонія бджіл складається з 20 000 – 60 000 медоносних бджіл і однієї бджолиної матки.
• У бджіл по п’ять очей, і через особливості свого зору вони найкраще бачать квіти синього, білого і жовтого кольорів.
• Геном бджоли медоносної містить понад 300 мільйонів пар ДНК. Їх вік згідно з дослідженнями геному становить близько 300000 років.

ПРО БДЖІЛЬНИЦТВО

 ПРО МЕД

• Мед підвищує захисні функції організму. Адже в його склад входить мало не половина таблиці Менделєєва: залізо, марганець, мідь, кальцій, хлор, двоокис кремнію, алюміній, фосфор, магній, натрій.

• Найдорожчий мед видобувається в печері Сарікаір, що біля міста Артвін (Турція), на глибині 1800 метрів. 1 кілограм цього меду коштує 6800 доларів США.

• Мед має прекрасні консервувальні властивості. У давньоєгипетських пірамідах під час археологічних розкопок були знайдені амфори з медом, який не втратив не тільки поживних властивостей, але й смак і колір. Його хімічний склад теж майже не змінився.

• У стародавньому світі (особливо в Єгипті, Греції та Римі) мед використовувався у якості валюти нарівні з золотими монетами. Це свідчить про те, що тоді мед був досить дефіцитним продуктом, і далеко не кожна людина мала змогу його придбати.

• Існують отруйні сорти меду. Їх отримують з нектару отруйних рослин. Такий мед називають п’яним і його ні в якому разі не використовують в їжу.

Вивчанням й розвитком бджільництва займалися тривалий час і в Уманському національному університеті садівництва. Основою пасіки Уманського училища садівництва і землеробства стала пасіка інспектора училища П.Г. Анциферова, яку училище викупило у нього у 1892 році, коли Павла Григоровича призначили директором Нікітського ботанічного саду. Ця пасіка складалася з 27 вуликів двох систем: Левицького (24 штуки) і Зубарєва (3 штуки). Вулики Зубарєва були розраховані на дві бджолині сім’ї.

Чисельність бджолиних родин зросла з 27 родин у 1892, до 40 родин у 1893-1894 роках, а у 1894-1895 роках було вже 70 родин, у 1895-1896 – вже 90 родин.

З 1907 року бджільництво у нашому навчальному закладі викладає відомий вчений, видатний діяч бджільництва, професор Іполит Іванович Корабльов. З його ім’ям пов’язують активний розвиток і розквіт бджільничої справи, яка відігравала важливу роль як в навчальному, так і науковому процесах. Адже будучи викладачем, Іполит Іванович також завідував навчально-дослідною пасікою. Він організував при училищі кабінети бджільництва і шовківництва, а при станції та пасіці – музей. Крім того, для народних шкіл було налагоджено виготовлення навчальних колекцій, препаратів і посібників із бджільництва і шовківництва. У кабінеті бджільництва фахівці давали консультації з хвороб бджіл і розплоду. При дослідній пасіці були створені майстерні по виготовленню і випробуванню нових систем вуликів та інвентаря. Так, був винайдений так званий український вулик, який використовується і зараз на пасіках України.

В другій половині ХХ століття навчальна, освітня і наукова роль пасіки почала зменшуватися. У 1964 році учбову пасіку приєднали до пасіки учгоспу. Після 1991 року кількість вуликів на пасіці почала неухильно зменшуватись, і в 2001 році, на жаль, пасіку ліквідували. В 2006 році співробітники кафедри тваринництва організували нову навчально-дослідну пасіку, яка мала біля 20 вуликів Дадана. Вона проіснувала декілька років і наданий час являється недіючою. Загалом історія розвитку і функціонування пасіки в університеті садівництва налічує майже 120 років кропіткої, цікавої і корисної праці, що зробила неоцінений внесок у розвиток бджільництва не лише України, а й світу.

Бути бджолярем – це значить, стати трохи бджолою, такою ж працьовитою й неспокійною. І це не просто красиві слова, клопоту у пасічника дійсно багато. Бджоляр повинен весь час піклуватися про здоров'я й комфорт своїх маленьких працівників, а ця праця не з легких. Тому сьогодні ми вітаємо й дякуємо людей, чиї руки пахнуть медом.

Наталія Поліщук, бібліотекар ІІ категорії