«Скорботний біль і пам’ятка жива»

Запалимо свічки, хвилиною мовчання
Коли кремлівський кат удався до знущання
Щоб знищити народ із українських сіл.

24 листопада Україна відзначає скорботну річницю національної трагедії – 85 – роковини голодомору.

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами.

Голодомор – глибока, демографічна і духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять його очевидців і жертв. Українців позбавляли Батьківщини, мови, винищували родовід, обкрадали духовно, морили голодом, вбивали і примушували мовчати.

Саме цій темі і була присвячена виховна година, яку підготували співробітники Наукової бібліотеки абонементу №2 разом зі студентами 11 к-а групи (куратор Андрій Новак) та 12 к-а групи (куратор Жанна Новак). Студенти з хвилюванням переглянули експонати книжкової виставки «Землі моєї скорботні роки».

За вікном царювала осінь, одинокі жовті листочки тихенько кружляючи, падали на землю. В аспірантській залі студенти з сумом і зажурою згадували ці страшні сторінки нашої історії, які привели до небачених безневинних жертв.

Згадай сьогодні всіх, хто заплатив здоров’ям,
Або в жертовник той поклав свої серця
Запалимо свічки, помолимось в скорботі,
За тих невинних жертв Голодомору днів,
Шануймо рідний край і хліб, що кров’ю - потом
Вирощує народ, щоб кожен ситно жив.

Хвилиною мовчання всі присутні пом’янули душі померлих від голоду.

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.

Олена Полянецька,
провідний бібліотекар