-= Меню =-

Софронов Михайло Євграфович – значний внесок у розвиток сільськогосподарського потенціалу

Різнобічно освічений учений агроном, фахівець у галузі селекції овочевих і плодових культур Михайло Софронов народився 11 (23) жовтня 1873 року у м. Вознесенську, нині Миколаївської області. У 1898 році у Польщі закінчив Новоолександріївський інститут сільського господарства та лісівництва. З 1903 року працює викладачем садівництва в Київському політехнічному інституті, а з 1907 року – в Уманському училищі садівництва і землеробства.

У 1908 році М.С. Софронова призначають директором Уманського училища садівництва і землеробства. В цей період вчений повністю присвятив себе господарській і науковій роботі закладу. Він піклується про житлово-побутові умови для викладачів та учнів. Для поліпшення матеріального забезпечення студентів було встановлено 40 державних стипендій Департаменту землеробства, а з них 4 – для студентів з Кавказу. Починає діяти «Товариство взаємодопомоги учням Уманського училища садівництва і землеробства».

У 1910 році з нагоди святкування 50-ти річчя перебування навчального закладу в Умані у типографії В.Ф. Кіршбаума (Санкт-Петербург) виходить перше об’ємне історичне видання «Уманское училище садоводства и земледълія». В книзі описується місцезнаходження училища, історичний нарис училища, учнівський сад і пасіка, бібліотека училища, сільськогосподарська лабораторія, дослідне поле, організація садового відділення, плодове господарство, технічна переробка плодів та овочів, теплиці і парники, декоративний розплідник, парк, городнє господарство.

У 1911 році М.Є. Софронова за «недонесення» про нелегальні зібрання учнів та приховання даних про таємну друкарню й бібліотеку було засуджено до року тюремного ув’язнення.

У 1914-1916 роках доля Михайла Євграфовича пов’язана з Чернігівським губернським земством.

До Умані М. Софронов повертається у 1921 році і знову працює в Уманському СГІ, де читає курси овочівництва й технічного перероблення плодів та овочів, відновлює лабораторію виноробства, де розроблялися програми і методики досліджень та аналізів у питаннях виготовлення плодово-ягідних вин за погодженням з Центральною науково-дослідною станцією ім. В.Є. Таїрова.

У 1925 році друкується стаття у збірнику «Сборник посвященный В.И. Таирову в ознаменовании 40-летия его деятельности», назва статті «Производство плодово-ягодных вин в садовом хозяйстве Уманского Техникума». В статті він пише «Уманский Садовый Техникум является в настоящее время едва ли не единственным на Украине пунктом производства полодово-ягодных вин, как по размерам этого производства, так и по оборудованию и по высоте техники виноделия, основанной на опыте многих лет сознательной работы».

Серед відомих свого часу праць Михайла Євграфовича Софронова – «Помідори», яка вийшла в 1928 році. У передмові автор пише: «Цю маленьку книжку призначено для українського селянина. Про нього була моя думка, коли я складав план книжки та брав тип викладу. І все-ж я дійшов того висновку, що селянинові слід дати не готові рецепти, а науково обґрунтувати культурні способи. Селянин – по суті технік та дослідник, йому бракує лише наукової підстави. Ось чому опис рослин та її біологія складають значну частину книжки».

В цій книзі Софронов також вказує що: «про культуру томатів книжок українською мовою немає; російські книжки писані головним чином для північної частини Союзу. Ось чому я користувався переважно даними українських дослідних установ». Складати цю книжку допомагала йому його дочка Наталка.

У 1928 році виходить книга Софронова М. під назвою «Парники та рання городина». Автор зазначає що: «Цей невеличкий підручник призначено передусім для селян приміських, що для них всі видиви згону ранньої городини можуть мати велике економічне значення, а так само і для міських робітників, охочих до цього діла. Він може бути корисний подекуди і для городників-практиків, бо чимало питань з техніки визгону висвітлює він науково, а це дуже важливо й для практика; зрозуміти виробництво – це шлях до прогресу.

Щоб ліпше зрозуміти викладене, в підручнику цьому подано багато малюнків, частиною запозичених з відповідних творів, частиною спеціально зроблених. Викладаючи техніку визгону, я мав на увазі умови України».

Також автор наголошує: «Складати цю книжку допомагала мені дочка моя Наталка, яка бере активну участь у дослідчих роботах кафедри городництва Уманського Політехнікуму».

З 1931 по 1939 рік Софронов М. працював у Ворошиловградському сільськогосподарському інституті на посадах завідувача кафедри селекції й насінництва, пізніше деканом факультету плодоовочівництва. У 1939-1941 роках його лекції слухають студенти Білоруського сільськогосподарського інституту. З початком Великої Вітчизняної війни Михайло Софронов працював у сільськогосподарському інституті і науково-дослідних установах Ташкента і Ленінабада (нині Ходжент).

Учений був автором багатьох монографій, брошур, статей, зокрема відомої монографії «Добрива плодових дерев», яка тричі перевидавалася (1905, 1910, 1914), стаття «Деякі питання плодово-ягідного виноробства» у І томі «Записок Уманського сільськогосподарського технікуму» (1926), монографії: «Організація вирощування городньої розсади» (1930), «Сівозміни великих городницьких господарств» (1931), Парники й раннє городництво» (1932), «Селекція городніх рослин» (1933).

Вчений присвятив своє життя створенню садів, ягідників, виноградників та овочівництву.

Михайло Євграфович Софронов помер у 1944 році.

Тетяна Маєвська, бібліотекар І категорії

Останні новини Наукової бібліотеки


  • 30.11.2022 Бібліотека УНУС презентує інтерактивну виставку з нагоди 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди

  • 21.11.2022 День інформації в університетській книгозбірні з нагоди Дня працівника сільського господарства