Товстоліс Дмитро Іванович (1877 - 1939): український вчений-лісознавець (до 140 – річчя від дня народження)
Дмитро Іванович Товстоліс – відомий український вчений у галузі лісівництва народився 8 вересня 1877 року у місті Чернігові.
В 1902 році закінчив Петербурзький лісничий інститут. Вчений- лісознавець 1 розряду, асистент кафедри лісовпорядкування і лісової таксації в імператорському Лісному інституті (1904).
З 1912 року – професор на Стебутовських вищих жіночих сільськогосподарських курсах у Петербурзі.
В 1918 році віце-інспектор Товстоліс Д.І. входив до складу Постійної редакційної комісії з лісової справи при Лісовому департаменті, яка займалась підготовкою Проекту «Основного закону про ліси».
З 1923 року – професор Горигорецького землеробського інституту, найстарішого вищого навчального закладу аграрного спрямування (з 1925 р. Білоруська сільськогосподарська академія).
Від 1925 року – професор кафедри лісової таксації та лісовпорядкування в Київському сільськогосподарському інституті, пізніше – в Лісогосподарському інституті. Вчений-ентузіаст, глибоко відданий своїй справі, Дмитро Іванович Товстоліс з 1930 – 1938 рр. очолював цю кафедру.
1932 року звинувачений в контрреволюційних поглядах, зазнав переслідувань.
Помер 28 липня 1939 р. Похований на Старобайковому цвинтарі (м. Київ).
Науковий внесок.
Професор Товстоліс Дмитро Іванович був одним з перших в рядах діячів лісознавчої науки початку ХХ століття.
В 1903 р. він, доцент Лісного інституту, проводить найбільш ґрунтовні дослідження модринових насаджень Ліндуловського гаю, який був єдиним і найстарішим в Європі насадженням цієї культури. Цей гай – перший приклад розведення модрини за межами її природного ареалу, який показав, що вона може рости значно західніше межі свого поширення.
Насадження модрини Товстолісом були картографовані, були закладені пробні площі, проведений перелік і виміри дерев, визначена продуктивність кожної ділянки. Аналіз пробних площ виявив запас насаджень у віці 130 років в розмірі 800-1000 м³/га (2-3 м³ на одне дерево). Вчений дає детальну характеристику ґрунтів, на яких були насадження модрини, рельєфу, зволоження ґрунту і на цій основі виділяє 6 категорій умов для найкращого росту модринових насаджень: 1) схил з щільним сухим супіщаним ґрунтом; 2) схил з пухким вологим піщаним ґрунтом; 3) підвищене плато з щільним суглинковим ґрунтом; 4) підвищене плато з мокрим опідзоленим піщаним ґрунтом; 5) горб; 6) низина.
Висновок вченого – лісівника: краще ростуть насадження модрини на схилах з сухим супіщаним ґрунтом (№1), а найгірше – на підвищеннях з мокрим опідзоленим піщаним ґрунтом (№4). Результати досліджень він оприлюднив у науковій праці – «Модринові насадження Ліндуловського гаю».– СПб: Тип. М.П. Фролової, 1907. – 159 с.: іл.
Багато сил, енергії, таланту віддав професор Дмитро Іванович Товстоліс становленню української лісової науки 20-30 рр. ХХ століття.
Він належить до українських вчених-лісознавців, які збагатили теоретичні і практичні основи становлення лісознавчої галузі, автор ряду праць з питань лісівництва, теорії приросту дерев і лісостанів. Розробив разом з Є.П. Вотчалом метод організації тривалої підсочки сосни, опрацювавши теоретичні основи короткотермінової та довготривалої підсочки, в умовах рубок догляду і систему лісопаркового господарства. Д.І. Товстоліс вивчав хід росту сосняків, для чого заклав численні стаціонари у Боярському навчально-дослідному лісництві, організованому у 1925 році для проведення навчальних практик студентів та наукових досліджень викладачів лісоінженерного факультету. Вчений проводив цікаві досліди за спостереженням приросту окремих дерев сосни. Він виявив високу мінливість поточного приросту за діаметром, його нерівномірність протягом вегетаційного періоду та зв’язок з кількістю опадів.
У 1928 році Товстоліс Д.І. створив посадку вільхи чорної на площі майже 5 га у Чорнобильському районі. З 1968 року вона оголошена ботанічною пам’яткою природи місцевого значення – Вільхові насадження професора Товстоліса. Має наукове значення.
Важливе наукове і практичне значення має головна праця вченого – «Досвід вивчення рубанок в лісовому господарстві» (1930). Дослідженнями вченого було встановлено, що через 2-3 роки після суцільного вирубання деревостану вирубка може покритися товстим шаром відмерлої трави, що може повністю припинити поновлення такої породи, як сосна. Професор Товстоліс Д.І. був прихильником застосування у соснових лісах України двоприйомних рівномірних поступових рубок, при яких після першого прийому забезпечувалося поновлення сосни. Вчений успішно застосовував 2-3 –прийомні рівномірні поступові рубки у Черкаському бору.
Про різнобічність знань, оригінальність методики і теоретичних узагальнень професора Товстоліса Д.І., свідчать його наукові праці з питань організації підсочки сосни в умовах рубок догляду, приросту соснових насаджень, де він застосував методи фізіологічного впливу на рослини – «Вплив підсочки на приріст сосни» (1931), «Аналіз впливу підсочки на приріст сосни» (1933). На основі наукових досліджень вченим було встановлено, що підсочка – отримання деревної смоли (живиці) з живих зростаючих дерев , як правило, зменшує поточний приріст сосни звичайної, її бокових гілок і їх охвоєність, і тим більшою мірою, чим вона інтенсивніша і триваліша. Тільки в зоні розташування кар – (спеціальні борозенки нанесені у нижній частині на очищені від кори стовбури дерев) на міжкарових ременях спостерігається збільшення середньорічного приросту підсочених дерев за діаметром.
Видатного вченого-лісівника, теоретика і практика, людину, глибоко віддану своїй справі – таким і нині знає лісознавча наука професора Товстоліса Дмитра Івановича.
Варвара Охмак,
провідний бібліотекар
