Трагедія Бабиного Яру в серці українського народу
Україну в ХХ столітті спіткало чимало трагедій, серед яких – Голодомор, Голокост, українсько-польський конфлікт, Волинська трагедія, депортація кримсько-татарського народу та ін. Подібно до табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, Бабин Яр в Україні став символом знищення євреїв Європи під час Голокосту. Цьогоріч 29-30 вересня вшановуються 80-ті роковини від початку масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру.
Понад Бабиним Яром летять журавлі,Вересневе ридання.Понад Бабиним Яром летять журавлі,Як надія остання.Чорні тіні летять у важкій тишині,У своїй самотині.Понад осінь летять, понад ночі і дні,Ці тіла журавлині.І несуть недосяжність на кожнім крилі,І зникають у мреві.Понад Бабиним Яром летять журавлі,Ці плачі вересневі.Мойсей Фішбейн
28 вересня в бібліотеці Уманського національного університету садівництва відбувся національний урок пам’яті «Трагедія Бабиного Яру в серці українського народу» з дотриманням всіх санітарно-епідеміологічних вимог. Ідея його проведення вбачалась не лише у вивченні історії трагедії Голокосту в Україні, висвітленні теми розстрілів у Бабиному Яру та увічненню жертв Бабиного Яру, а й вшануванню духовного подвигу і взаємодопомоги українців заради порятунку життя. Основна мета уроку пам’яті – сприяти формуванню стійкого негативного ставлення громадян до фактів дискримінації, зневаги до людської гідності та зазіхань на право на життя і таким чином запобігти повторенню злочинів проти людяності.
Вшанувати жертви наймасштабнішої каральної акції Другої світової війни та проаналізувати трагедію Голокосту, в тому числі і Бабиного Яру прийшли студенти 12-а групи факультету агрономії (куратор Віталій Кравченко), студенти факультету економіки і підприємництва, а саме: 11-ма та 11 мб-ма групи (куратор Ірина Корман), 11-о групи (куратор Оксана Крочак), 11-ф групи (куратор Ольга Пономаренко), 11-пт групи (куратор Інна Чернега), 11-е групи (куратор Людмила Пархоменко), 22-о групи (куратор Олег Поліщук).
Директор бібліотеки Тетяна Кравченко закликала студентів до осмислення історії Другої світової війни та Бабиного Яру для розуміння проблем сучасного розвитку суспільства, сприяння формуванню атмосфери гуманізму, толерантності та активної життєвої позиції, яка базується на загальнолюдських моральних цінностях.
Ведучі Наталя Олейніченко та Оксана Нечеснюк згадали не тільки про жертв війни та Бабиного Яру, але й вшанували героїв опору нацизму, що стали взірцем взаємоповаги між народами, прикладом духовного подвигу заради порятунку життя людей.
Бабин Яр... З року в рік сюди приходять люди, щоб віддати шану полеглим, а головне – зберегти у суспільній свідомості трагічні сторінки тієї страшної війни. Всі ці страхіття війни ми маємо пам’ятати, щоб усвідомити цінність людського життя, щоб більше не допустити нових Бабиних Ярів.
Важко усвідомити, що тільки за два дні 29-30 вересня 1941 року тут було розстріляно нацистами 33 тисячі 771-го єврея. Декілька наступних років у Бабиному Ярі продовжувалися вбивства десятків тисяч євреїв, а також військовополонених, українських націоналістів, ромів (циган), громадських активістів та інших «ворогів рейху».
Існує думка, що день 29 вересня для початку масових розстрілів було обрано не випадково, саме на цей день припадало свято Йом Кіпур (Судний день). Згідно з єврейською традицією, це день посту, покаяння й відпущення гріхів. Вранці 29 вересня тисячі євреїв потяглися на зазначене у наказі місце. Цього дня до настання темряви німці встигли розстріляти тільки дві третини з тих, хто прийшов (близько 22 тисяч). Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на вул. Дорогожицькій, а наступного дня, 30 вересня, розстріляли. Цей жахливий злочин, здійснений уперше у такому масштабі, став своєрідним символом трагедії мирного населення під час війни.
Після масового вбивства київських євреїв трагедія Бабиного Яру не закінчилася. У жовтні-листопаді 1941 року тут фашисти знищили хворих психіатричної лікарні ім. Павлова, тисячі військовополонених бійців і командирів, підпільників, заручників, «саботажників», порушників комендантської години, декілька циганських таборів та інших… У січні 1942 року сюди привели на розстріл близько ста моряків Дніпровської військової флотилії. А 18 лютого 1943 року було розстріляно чотирьох футболістів київського «Динамо», що дало привід для створення після війни легенди про так званий «матч смерті».
Чимало активних діячів ОУН було заарештовано, а після численних допитів розстріляно в Бабиному Яру. Серед них: Олена Теліга, її чоловік Михайло, Іван Рогач та інші. Один із катів поетеси сказав: «Я не бачив жодного чоловіка, що так героїчно умирав, як ця чудова жінка».
У спадок залишились вірші цієї нескореної поетеси:
«О краю мій, моїх ясних привітівНе дістав від мене жодний ворог».
Після масових розстрілів у Києві ще залишалися тисячі євреїв, які не з’явилися на збірний пункт. Чимало з них перебували у змішаних шлюбах, і їх рятували неєврейські родичі. Хтось переховувався у сусідів, знайомих, діставши документи на інше ім’я. Чимало людей допомагали євреям. Вони ризикували своїм життям і життям своїх родин. Причому подвигом і геройством вони це не вважали, просто допомагали своїм сусідам, знайомим, близьким, а часто-густо й зовсім незнайомим. І таких фактів дуже багато.
Людей, які були готові на самопожертву заради іншого, почали називати Праведниками народів світу. Присвоєння звання Праведник світу виражає собою прагнення єврейського народу віддати шану іншим національностям, які, ризикуючи своїм життям, рятували євреїв під час фашистської навали. Визнані Праведником світу отримали медаль і Почесну грамоту, а їхні імена увічнюють в Яд ва-Шемі на Горі Пам’яті в Єрусалимі.
Звання Праведників народів світу отримали 14 уманчан за період війни: Віра Боцманівська, Віра Глазкова, Олексій Губарь, Мотрьона Коваль, Раїса, Микола, Леонід та Іван Ларжевські, Олена Марченко, Станіслава Новак, Єфросинія та її дочки Зося і Ніна Ястремські, Тетяна Семченко. Інколи всього лише одна людина могла стати рятівником багатьох євреїв, проте частіше для порятунку потрібне було об’єднання зусиль багатьох.
Бібліотекарі Оксана Борейчук та Наталія Поліщук підготували для студентів книжкову вискавку «Бабин Яр – це наша незагойна рана», де представили видання, які занурюють у трагічну атмосферу осінніх днів 1941 року – днів, коли нацисти почали знищення київського єврейства.
Студенти 12-а групи факультету агрономії Дар’я Демидова, Данило Варич та Влад Пухний декламували сповідальні тривожні поетичні рядки, народжені трагедією Бабиного Яру.
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять всих загиблих.
Боротьба за незалежну соборну українську державу продовжується. Тільки мир, злагода, єдність багатонаціонального українського суспільства, громадянська позиція, патріотизм, збереження величної пам'яті про бойові звитяги та трудові звершення для нащадків – запорука сучасних і майбутніх історичних перемог України .
Ми вшановуємо Бабин Яр, щоб не зрадити нашу пам’ять, яка стікає кров’ю, щоб зробити неможливою реабілітацію фашистів, нацистів та їхніх поплічників.
Великий Боже, ми з твоєї згодиПроходимо дорогу в Бабин Яр.Де смертю ти поєднуєш народи,Щоб зберегти життя й свободи дар.Втиши плачі і зойки в тьмі глибокійСерця розбиті ласкою вгорни.Даруй святому праху вічний спокій,Благословенні, непробудні сни!Дмитро Павличко
