У кожному візерунку – дух рідної землі

«Бережи українське –
носи вишиванку»
Ліна Костенко

17 травня в Україні святкують Всесвітній день вишиванки – міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу.

Бібліотекарі читальної зали №1 Наукової бібліотеки організували та провели разом із студентами 11-ма (куратор Валентина Лементовська) історичну годину цікавої інформації «У кожному візерунку – дух рідної землі».

Вдягнути національний одяг як символ єдності українського народу у 2007-му році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету Леся Воронюк.

У давнину українці виражали себе завдяки вишитим на чоловічій або жіночій сорочці візерункам. Носили повсякденні та святкові сорочки.

У кожному регіоні країни жила певна етнічна група, яка мала притаманні своїй місцевості візерунки та традиції. Історія вишивки на території сучасної Україні бере початок ще до нашої ери. Про неї згадував Геродот та чимало мандрівників. Люди протягом століть створювали та удосконалювали різні техніки вишиття. Кожен орнамент на сорочці був не просто так, а мав особливе місце, значення та магію, оскільки українці вірили, що той чи інший візерунок несе певну захисну силу від біди.

Вишиванка є символом українського народу. Де б ви не знаходились, побачивши вишиту сорочку, на згадку приходить лише одна думка – щедра, родюча українська земля, та неймовірно багатий душею та творчістю український народ.

Кожен регіон України має свою особливу вишиванку, яка відрізняється від інших технікою та орнаментом.

Наприклад в Черкаській області геометричні та рослинні мотиви на вишиванках виконували червоною ниткою. На півдні Черкаської області до червоного та чорного додавався жовтий або зелений колір. Свою особливу вишивку мало відоме село Суботів. Тут любили золотисті відтінки: від жовтого до вишневого.

У Львівській області, люблять поєднувати одразу по кілька різних візерунків.

На білому полотні розливаються геометричні орнаменти, які творять невимушений легкий вигляд одягу. Аби вишиті елементи виділялись та ставали об’ємними – між візерунками залишають чисте полотно.

Наші предки залишили нам у спадок невичерпне багатство, і ми зобов’язані не тільки не втратити ці безцінні скарби, а й примножити їх кількість та передати нашим нащадкам.

Людмила Тодосійчук,
бібліотекар І категорії